| |
Ось самотні слова вливаються в папір,
Наче у клітці, неприручений звір,
Втікає на волю від своїх тиранів,
Давно спланована втеча -
Усі нерви на грані...
Лише дорога вперед, я більш нічого не бачу,
Це не сльози, мамо, я вже давно не плачу.
Коли любиш всім серцем і огортаєш ласкою,
Складний механізм здається нам казкою...
Ти вибач мене, мамо, за мої образи,
Я часто обіцяв - це були пусті фрази...
Ти вірила мені і все пробачала,
Я правду ховав, а ти завжди її знала...
Ні до чого пояснення, ти все сама знаєш,
Чому розумієш, тоді коли втрачаєш?
Я виправлюсь, клянусь, і цей біль мине,
Я благаю, не плач і не покидай мене...
Приспів:
Благаю тебе не плач,
Я знаю як тобі погано...
Ти за все мене пробач,
Моя заплакана мамо!..
Серед усіх невдач
Ти трималася незламно,
Витри сльози і не плач,
Моя заплакана мамо!..
Ти за все мені пробач, за недоспані ночі,
За твої лагідні, але заплакані очі,
За всі образи і за всі твої страждання,
Які серце стискали від переживання...
За твоє терпіння і сльози біля вікна,
Ти все ж мене чекаєш, коли мене нема...
Немає слів і в мене виправдань нема,
Та болить душа моя, бо ти у мене одна!..
Лише мряка і темрява, хоч моментом яскраве,
Ніби я життя прожив і воно вже не цікаве.
Скільки раз казала мама: Пильнуй долю свою!
Для дитини це вже драма, для мене дежавю.
Скільки помилок в дитинстві і переживань,
Не було би сліз - не було б і страждань.
Люди не творили б зло, якщо б вони не вміли
І зачастила думка, що я не в тому тілі...
Мамо, не плач, я все розумію,
Благаю, пробач за зламану мрію!..
Я мрію зламав, а трималась незламно,
Благаю, пробач, моя заплакана мамо!..
Приспів.
Мамо!.. Поділитись сторінкою: 
| |
