Безодня

Я лиш одними вустами
Подам тобі знак,
Пророню потаємне слово...

Ти прийдеш уночі,
Принесеш у руках
Отруєні квіти знову...

Ти знала, мить ця прийде,
Її бачила у віщих снах,
І читала у лицях...

Ти не скажеш "так",
Не скажеш "ні",
Ти станеш
Тердіша за крицю...

Ми заплетемось в косу,
Захолонем на дні
І серця
Затиснем в долоні...

Ми розіб'ємося вдвох,
Розіб'ємось на смерть
У власній чорній безодні...

Поділитись сторінкою: