Перевертень

І знову місяць п'є,
Наповнює у чашу
Спокій твій і дістає...
Він забув про те,
Що ти вже не той.
Звірячий нюх веде,
Шукає свою жертву,
Що вночі сама іде,
Її страх тобі наказує йти...
На мить згадав усе минуле,
Застиг, вишкіривши зуби.
В очах щось людське промайнуло
Та твій стрибок не зупинило...

Приспів:
Біль не стихає...
Променем синім,
Він у голову влізає.
Місяць, як джокер,
Знову сміється,
Срібну кулю просить серце...

Руки у крові...
Зранку побачиш,
Повернути час не в змозі.
Знову світанок...
Сон зігріває,
Але ніч все обертає.

Не віриш сам собі,
І доля миє болем
Без підкорення тобі.
Наче раб тобі
Вже нікуди йти.
Не стримати тебе,
Шукаєш очі того,
Хто зробив з тобою це,
І від тебе
Вже йому не втекти...

Приспів.

Поділитись сторінкою: