Лебедина вірність

Лебеді кохання в небі
Розсікають хмари,
Їм нестрашні блискавиці,
Грози і вітровії лихі...
Вони зранку до зорі долають
Тисяч миль у парі,
Щоб віднайти крихту хлібця
У полі колоски золоті.

Лебідь лебідці признається
У любові, у подружній вірності
На все своє життя,
І весна променем сонечка
Вінчає їхні долі,
Щоб в гніздечку зростало
Щасливе лебеденя.

Лебеді люблять волю,
Воленьку, свободу,
Прозоре чисте небо
І чарівну вроду землі,
П'ють із цілющого джерела
Кришталеву воду,
І духмяних пахучих травах
Купаються у росі.

Лебідь, втративши кохану,
Злітає у небо високо,
Востаннє лебединий дзвін
Несе до сонця до зір,
Падає, розбивається до скель...
Вдихає глибоко і про вірну любов
Вітер несе пісню із синіх гір.

Якби людина вміла
Так кохати і любити,
До останнього подиху
Віддавати свої почуття,
Не було б образ, ніхто б
Не зумів їх розлучити,
І в Золоту Осінь відлітали б
Заметіль в зоряні края...

Поділитись сторінкою: