Полісянко

Дівчино, дівчино, сонцем заквітчана,
В коси віночком, по давньому звичаю.
Світлом вдяглася, ти зорею вмилась,
Звідки взялася, звідки з'явилась?
Може ти з казки, може ти з пісні?
Брови сплелися на передмісті,
Чорні та рівні, з роду не чувані,
Очі ті сині – небом голублені.

Приспів:
Бо дуже сяє з раннього ранку,   |
То не впізнає в тобі полісянку. |
І вже голубить без відпочинку,  |
Бо не полюбить тебе, українко.  | (2)

В серце ти мітиш, вціляти вмієш,
Кому ти світиш, кого ти грієш?
Звідки ти вийшла, звідки з'явилась,
Чому раніше мені не стрілась?
Ой, не могла я стрітися з вами –
Була мала я, все біля мами,
Росла, як біла берізка в гаю,
Ще б говорила та поспішаю...

Приспів.

Поділитись сторінкою: