Одного разу мав я дівчину

Одного разу мав я дівчину,
Котру я ніжно так любив.
Ходив до неї я щовечора,        |
Рожеві квіти їй приносив.       | (2)

Прийшов до неї одного разу,
Як мати з дому десь пішла.
Тоді я її сміло питаю:          |
Скажи, дівчино, чи ти моя?      | (2)

Ой, як я маю, любий козаче,
Своєї правди сказати?
До мене ходиш, зі мнов говориш, |
А в серці іншу можеш мати.      | (2)

О, ні, дівчино, о, ні, єдина,
Дай свому серцю супокій.
Видить Бог з неба, що тя кохаю, |
До смерті вірний буду тобі.     | (2)

Одного разу, як ми сиділи,
І ясен місяць світив на нас,
А я не знала, бідна дівчина,    |
Що то вже було останній раз.    | (2)

Поділитись сторінкою: