Скоро осінь, вже серпень надворі

Скоро осінь. Вже серпень надворі,
Бо колись-таки мав він прийти.
Що подобаюсь я, ти говорив,
І мені теж подобався ти.
Чом же смуток у тебе на серці,
Чом всміхнутись не хочеш мені?
Чи ж таки не збувається в серпні,
Що колись не збулось навесні,
Що колись не збулось навесні?..

Потемніли в садку горобини,
Дощик стукає в скло без кінця.
Жаль, на світі такі є провини,
Що забуть їх не годні серця.
Недарма в тебе туга на серці
І всміхнутись не можеш мені.
Мабуть, так -- не збувається в серпні,
Що колись не збулось навесні,
Що колись не збулось навесні...

Поділитись сторінкою: