Маруся

Я знаю, Марусе, дівочу натуру! -
Так мати старая казала дочці, -
І я дівовала, була молодою
Тогді парубки все були молодці -
На грищі співала, на досвітках пряла,
На улиці часом до світа гуляла...

Приспів:
А бувало, стане скушно,
Серце ниє та болить,
В грудях важко: плачеш, плачеш...
Божий світ не веселить!..
У садку пташки щебечуть,
По степу цвітуть квітки,
Як послухаєш, як глянеш -
Плачеш бозна од чого!..

І знати не знала, чого я бажала!
І все було, доню, я так сумовала,
Поки твій отець мене кохати не став,
Поки з моїм любим нас піп не звінчав...
Кинь лихом об землю та будь веселенька!
І думає дочка, схилившись до неньки:
Чом досі мене ще ніхто не кохав?..

Приспів.

Поділитись сторінкою: