Нещасне кохання

Ти як сонечко ясненьке,
В тебе платтячко біленьке,
Ти до мене повернулась
І чарівно посміхнулась.

Ти спитала: "Хто ти, хлопчик?"
Я сказав: "Звичайно, льотчик!"
Бо в мене одні турботи:
Літаки і вертольоти.

Я без діла не сумую,
Їх завжди в житті малюю.
Хочеш льотчицею стати?
Будем разом малювати

Опустивши долу очі,
Ти погодилась охоче
І тоді я здогадався,
Що в тебе я закохався.

Я радів, ти радієш,
Це любов, ти розумієш.
І літають літаками
Сторінки за сторінками.

Раптом вчителька з'явилась
Та над нами нахилилась
І чорнило, і чорнило
Ти на платтячко розлила...

Так нежданою бідою
Ми розлучені з тобою...
Перший клас, а вже страждання
Від нещасного кохання...

Поділитись сторінкою: