Осіння ніч

За вікном, за порожнім, осінь догорає,
День згасає швидко, мов свіча,
Десь забуте щастя в самоті блукає
І повз нас безшумно плине час...

Завітай в мою ніч,
Хоч тоді тебе побачу.
Пригадай, поверни
Усі порожні дні,
Усі забуті сни,
Усе, що принесло печаль...

Ніч розправляє крила свободи,
За нею я лечу у спалахах зірок,
Згасне з зорею останній мій спогад,
Завмерши до весни,
Завмерши до весни...

Лист осінній легко падає на землю
Тихим шелестом сумних думок,
Бережуть вуста безмовний стогін,
Не чекаючи уже звісток...

Зупинись лиш на мить,
Щоб побачити обличчя.
В серці знов защемить
Згублена любов
З опаленим крилом,
Як найжахливіший мій сон...

Ніч розправляє крила свободи,
За нею я лечу у спалахах зірок,
Згасне з зорею останній мій спогад,
Завмерши до весни
Тремтінням пелюсток...

Поділитись сторінкою: