Катерина

Катерина, Катерина – дівка рум'яная
В невідмовності гостинна, хто її не знає?
Де немає чоловіка – знають кавелєри                |
День і ніч їй вік-одвіку гупають у двері.          | (2)

Висить шабелька крилата й люлька для потіхи
І трясеться її хата горілчаним сміхом.
На подушках кров'ю сходить червона калина,         |
Вічно покриткою ходить наша Катерина.              | (2)

Вічно служка, вічно в наймах, сумна, невесела
За обіцянку, принаймні, кожному постелить.
Зворожили долю дівці - лягати під пана              |
Хто б не був - москаль, чи німець, чи слуга шайтана.| (2)

Хто зашле сватів у хату, панове старшино?
Годі й справді дівувати нашій Катерині!
Є надія, хрест натільний, що вдягнула мати         |
І молитовка недільна - мало що й казати            | (2)

Поділитись сторінкою: