Сяй

Я прокинувся від того
Що твій образ загадковий
Взнав мене
Неначе завидна
Полум'яні твої очі...
Їх позбутися не хочу
В межах сну
Не те що наяву

Приспів:
І коли проходить час
Недомовок і образ
Він лишає поміж нас
Все те, що було справжнім
Ми намагаємось збагнуть
Головну таємну суть
І вдається нам, мабуть
Але запізно завжди

Без дверей ми будували
Катакомби і підвали
Високо
Вікно для відступу
Замість крил і парашуту
Я твоїм трампліном буду
Сяй же ти
У недосяжності

Приспів.

Сяй, різдвяна зірочка вертепу
Весняне сонечко у небі, сяй, благаю сяй
Нехай твоє палке проміння
В серцях розтопить все каміння, хай, благаю сяй! Сяй!

Поділитись сторінкою: