На відлунні

На відлунні великих шляхів живемо ми,
З нами поруч Господь за подіями спостерігає,
Він живе недалеко – ліворуч і за небокраєм,
Але стежки його несподівані і невідомі.

Я йду із далеких країв, де лікуються рани,
Там біле сонце пече – доки небо засмагне,
У віконце тоді подивитися темрява прагне
І рушають рожевою вічністю струми Йордану.

Я звідти несу Слово Боже, в цих землях не знане.
Я теж вірю у Бога єдиного, пане,
Але не розумію, як тут опинилась:
Мене Вершник приніс із майбутнього на урагані,
А, може, мені все наснилось, наснилось, наснилось...

Чи можна піти з Вами, пане, здолавши утому,
Знайти відповіді або просто дорогу додому?
На відлунні великих шляхів живемо ми,
З нами поруч Господь за подіями спостерігає,
Він живе недалеко – ліворуч і за небокраєм,
Але стежки його несподівані і невідомі.

Поділитись сторінкою: