Залишимось удвох...

Залишимось удвох...
Залишимось, кохана...
Кімната – три на п'ять
І килим – два на три...
Залишимось удвох,
Полічим наші рани
І заговорим їх...
Кохана, говори...

Десь ніжність відцвіла
На полинових вітах,
На лозах залізниць,
На колючках невдач...
Десь вигіркла любов...
На вигорілих квітах –
Наш світанковий сміх
І опівнічний плач...

Як далі?.. Далі як?..
По колу все, по колу...
Нудний калейдоскоп
Продмагів і боргів...
...Тут є один трамвай,
Який виходить в поле,
Тут є один лиман
І хвилі кураїв...

Над урвищем одним,
Над глинищем червоним,
Під вогнищем небес
Вечірніх золотих,
Я так тобі скажу –
Що ми удвох – до скону...
Ти пробувала йти,
І я піти не зміг...

Нам двом – одні свята,
І храми й попелища...
І ніч – одна на двох,
І син... І номери...
І номери могил
Міського кладовища:
Якщо вже – 202,
Тоді вже – 203...

Поділитись сторінкою: