| |
Гей, юначе!
Ворон кряче,
Кінь твій скаче,
Дівка плаче...
Гей, юначе!
Гей, козаче!
Поки зійде сонце над землею –
Виїсть очі яснії роса!
Щастя не впаде до ніг зорею
І на камінь найде десь коса!
Гей, юначе, візьми долю в руки
І надінь вуздечку на біду!
Не лякайся довгої розлуки,
Сіллю запасись на довгу путь!
Кличе обрій маревом-млою,
Кличе обрій в даль за собою!
Кличе, щоб жариною ранку
Люльку припалив на світанку!
Кличе обрій небо тримати,
Щоб на землю впасти не дати!
Щастя то обрій в тумані,
То фата моргана, що тремтить на вітрах...
Щастя то обрій-омана,
Що тікає від тебе, хоч лети на крилах...
Та обрій нас кличе і кличе,
Зове за собою в далекі світи!..
Та обрій нас кличе і кличе
Свої щастя й долю знайти!..
Гей, юначе!
Ворон кряче,
Кінь твій скаче,
Дівка плаче...
Гей, юначе!
Гей, козаче!
Гей, юначе, візьми долю в руки
І надінь вуздечку на біду!
Не лякайся довгої розлуки,
Сіллю запасись на довгу путь!
Лиш як стопчеш чоботи залізні,
Вигорить на сонці буйний чуб,
Як пройдеш шляхи важкі і різні –
Висічеш ти усміх з долі губ!
Кличе обрій маревом-млою,
Кличе обрій в даль за собою!
Кличе, щоб жариною ранку
Люльку припалив на світанку!
Кличе обрій небо тримати,
Щоб на землю впасти не дати!
Кличе вітром, кличе грозою,
Кличе степом, дощу сльозою! Поділитись сторінкою: 
| |
