Балада про материнські сльози

Речитатив:
Щойно зійде сніг на Прикарпатті,
А на луках понад стежками
З'являються маленькі білі квіточки -
Маргаритки. - Люди називають їх
Материнськими сльозами...

Жила тут колись удова,
Мала три сини – парубки,
Засмутилась рідна земля –
Край татарські хани знайшли.
Осідлали хлопці коней,
Благословила мати у путь,
Три сльози скотились з очей —
Розбудили силу і лють.

Материнські сльози, маргаритки, —
Удовині сльози сивих літ...
Материнські сльози, маргаритки, —
Ранній дивоцвіт.

Два сини упали в січі,
Третього в полон хан повіз,
Наче килим, сніг уночі,
Не спинив її босих ніг.
Бігли сльози рясним дощем,
Зводили потоки услід,
Повернулись весни, а щем...
Заквітчав стежки в білий квіт.

Материнські сльози, маргаритки, —
Удовині сльози сивих літ...
Материнські сльози, маргаритки, —
Весен ранній квіт...

Речитатив:
Якщо ж у провесінь
Ти побачиш цю маленьку квіточку —
Не рви її, спинись...

"Я ж бо у весни перший сон –
Зашепоче мило вона. –
Не бери мене у полон,
Матері-вдови я сльоза..."

Поділитись сторінкою: