Викини з серця

Сльози не лий, це не подіє,
Він вже забув твій телефон,
Разом із ранком померла надія,
Що все це був тільки лиш сон...

Так боляче, мов куля,
Увійшла в твої груди –
Як постріли до крові
Били його слова,
А ти стояла мовчки,
Жодних фраз, жодних рухів,
Знову одна, знову до дна
Випита, кинута.
Бо він пішов вночі,
Просто зник в пітьмі,
Він такий, як всі вони...

Викини, викини, викини
Його з свого серця!
Викини, викини, викини
Його з свого серця!

І ти чекаєш марно
Кожен день, кожен вечір,
Відкриті двері досі,
Тільки ніхто не йде!
Лише самотня осінь
Обійме твої плечі,
Серце твоє не визнає,
Що закінчилось все.
Бо він пішов вночі,
Просто зник в пітьмі,
Він такий, як всі вони...

Викини, викини, викини
Його з свого серця!
Викини, викини, викини
Його з свого серця!

Бо він пішов вночі,
Просто зник в пітьмі,
Він такий, як всі вони...
Він пішов вночі
І сказав тобі: "живи",
Замість слів
"Пробач мені..."

Викини, викини, викини
Його з свого серця!
Викини, викини, викини
Його з свого серця!
З свого серця! З свого серця!
Свого серця!

Поділитись сторінкою: