Осінь

Не клич і не зови, не сподівайсь на чудо,
Бо так і відійдуть замріяні поля.
Не буде більше слів і зустрічей не буде,
Бо я уже не твій а ти вже не моя

Приспів:
Хай осінь золотить твої прощальні шати,
Хай втомлено шукав свого рятунку в них.
Це літо золоте я буду пам'ятати,
А в літі нас обох веселих і сумних.

Достигло жито вже в осіннім стиглім полі
І діти пішки йдуть далеко за ріку.
А я живу в твоїх обіймах світанкових
І добре так мені неначе сповидку.

Приспів.

Поділитись сторінкою: