На головну сторінку

Іван Юліанович Кулик



Перший голова Спілки письменників України.

Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 26.01.1897 - 14.10.1941

Біографія


УРЕ (Укр.рад.енц.:)


КУЛИК Іван Юліанович [літ. псевд. — Р. Ролінато, Василь Роленко; 14 (26).І 1897, м. Шпола, тепер Черкас. обл.— 14.X 1941] — укр. рад. письменник, парт. і громадський діяч.

Член Комуністич. партії з 1914.

Був одним з керівників ВУСПП, першим головою СП України (1934).


Навчався в Одес. худож. уч-щі.

В 1914 емігрував до США, де працював чорноробом. Брав участь у діяльності с.-д. партії.


В 1917 повернувся на батьківщину.

Учасник Великої Жовтн. соціалістич. революції і громадян. війни.

Входив до складу першого Рад. Уряду на Україні.

В 1924—26 був рад. консулом у Канаді.


Друкуватися почав 1918.

Перша зб. віршів "Мої коломийки" (1921) присвячена темі громадян. війни на Україні.

Виступивши як поет-новатор, К. утверджував принципи революц. укр. поезії: активне втручання в життя, публіцистичність, органічний зв'язок з класичною традицією і нар. творчістю.:-)

В наступній зб. "Зелене серце" (1923) К. оспівав перші успіхи соціалістичного будівництва, народження нової індустріальної України, братнє єднання народів.:-)

Цій же темі присвятив поеми "Одужання" (1923) і "Ніагара" (1925), збірки віршів "В оточенні" (1927) і "Змужніла молодість" (1935).


К. одним із перших увів в укр. рад. поезію тему індустріальної праці, інтернаціональної класової солідарності, наукових пошуків, створив образи комуністів, передової жінки-робітниці ("Робітниця Шура").


У поемі "Чорна епопея" (1929) К. відтворив жахливі картини поневіряння негрів у Америці, злочинів колонізаторів.

Тут К. відобразив суперечності капіталістичного ладу, розкрив справжній зміст демократичних "свобод" в Америці, показав, як діє невблаганна машина соціального й національного гноблення.


К. — автор прозових творів "Пригоди Василя Роленка", "Чотирнадцята люлька" (обидва — 1932), "Записки консула" (1934).

Значний інтерес становлять його критичні праці та історико-революційні спогади.


В його перекладах вийшла "Антологія американської поезії" (1928), а також твори М. Тихонова, Ε. Багрицького, Η. Бараташвілі, А. Акопяна та ін.

Портрет с. 564.


Тв.:

Твори, т. 1. X., 1932;

Записки консула. К., 1958;

Вірші та поеми. К., 1962;

Поезії. К., 1967;


Рос. перекл. — Стихотворения. — Баллады.— Поэмы. M., 1959; Записки консула. М., 1964.


Літ.:

Поет революції. Спогади про Івана Кулика. К., 1971.

С.А. Крижанівський.


Не знайшли пісні, але самі маєте текст чи аудіо? Додавайте її сюди або надсилайте на емейл!
Таким чином ви долучитеся до розвитку сайту та поділитеся улюбленим текстом з іншими!


Примітки:


http://uk.wikipedia.org (Вікіпедія:)

Ф.: Голова Спілки письменників України Іван Кулик виступає на ХІІІ з'їзді Рад УСРР. Київ, січень 1935

Іва́н Юліа́нович Кули́к (за паспортом — Ізраїль Юделевич; 14 січня (26 січня) 1897, м. Шпола, тепер Черкаської області — розстріляно 10 жовтня 1937) — укр. письменник (поет, прозаїк, перекладач), партійний і громадський діяч.

Літературні псевдоніми — Р. Ролінато, Василь Роленко.

Був одним із керівників ВУСПП, першим головою Спілки письменників України (1934).

Член ЦК ВКП(б) і ЦВК УРСР, директор Партвидаву ЦК ВКП(б)У.

Біографія.

Народився в сім'ї вчителя. Закінчив 4-класне училище в Умані, куди переїхали батьки.

Перший вірш рос. мовою надруковано 1911 року в уманській газеті "Провинциальный голос".

1911 року вступив до художнього училища в Одесі, але 1914 року разом із родиною виїхав до США. Працював на фабриках і шахтах Пенсильванії, друкував вірші рос. мовою в соціал-демократичній газеті "Новый мир".

1914 року вступив до РСДРП(б).

Навесні 1917 року через Далекий Схід і Сибір повернувся в Україну. У Києві став членом ревкому. У грудні 1917 року обрано членом ЦВК Рад і першого Радянського уряду України (очолив Народний секретаріат закордонних справ).

Від травня 1921 року до травня 1922 року — секретар повіткому КП(б)У в Кам'янці-Подільському. Тут редагував газету "Червона правда", одночасно викладав історію в інституті народної освіти. Для "Сторінки молоді" в газеті "Червона правда" написав вірш "Зелене серце" (1921).

У 1924—1926 роках — радянський консул в Канаді.

Від 15 вересня 1930 року до червня 1932 року — секретар райкому КП(б)У в Кам'янці-Подільському.

Трагічний фінал.

На день арешту, 27 липня 1937 року, Іван Кулик — член ЦК ВКП(б) і ЦВК УРСР, директор Партвидаву ЦК ВКП(б)У.

Уже на першому допиті він "дав" начальнику III відділення УДБ НКВС УРСР комісарові Держбезпеки Стирне і помічникові начальника відділення III відділу молодшому лейтенантові Держбезпеки Перцову такі зізнання:

"...Я настільки зрісся з укр. націоналістами, що коли Кость Котко і Яловий запропонували мені — єврею — вступити до укр. націоналістичної контрреволюційної організації, я розцінив це як висунення мене на роль "рятувальника" укр. народу. Це імпонувало моїй амбіції. Не задумуючись, я погодився брати участь в організації..."

І далі: "...Після Постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 р. про перебудову літературно-художніх установ я за вказівкою організації став добиватися мого призначення на пост Голови Спілки радянських письменників України. В червні того ж року я одержав таке призначення. Пробравшись до керівництва Спілки, я за завданням організації продовжував ту ж саму лінію — на породження серед чесних радянських письменників невдоволення і злоби супроти партії і Радянської влади. Я оточив себе націоналістами, передавши їм — насамперед Остапові Вишні — фактичне керівництво оргкомітетом..."

В обвинувальному висновку відзначалося й таке: "...із 1925 р. був агентом англійської розвідки, якого завербували для роботи на користь Великобританії представники "Інтелідженс сервіс" в Канаді під час його перебування там в ранзі консула СРСР".

Самого вироку закритого судового засідання в судово-слідчій справі немає. Але є довідка про те, що Іван Кулик 7 жовтня 1937 року "...осуджений за першою категорією... Вирок виконано 10 жовтня 1937 р.".

12 жовтня 1956 року Військова колегія Верховного Суду СРСР встановила, що письменника було заарештовано і розстріляно безпідставно, за сфальсифікованими матеріалами, а тому ухвалила: "Постанову НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 7 жовтня 1937 р. щодо Кулика І. Ю. скасувати і справу за відсутністю складу злочину припинити".

Івана Кулика реабілітовано посмертно.

Творчість.

Першу збірку віршів "Мої коломийки" (1921) присвячено подіям громадянської війни в Україні.

В наступній збірці "Зелене серце" (1923) оспівав перші успіхи соціалістичного будівництва, народження індустріальної України, братнє єднання народів. Цій же темі присвячено поеми "Одужання" (1923) і "Ніагара" (1925), збірки віршів "В оточенні" (1927) і "Змужніла молодість" (1935).

У поемі "Чорна епопея" (1929) відтворив жахливі картини поневіряння негрів у Америці, злочини колонізаторів.

Мріяв про велику поему "Кам'янець", але встиг написати лише уривки "Зі вступу".

Кулик — автор прозових творів "Пригоди Василя Роленка", "Чотирнадцята люлька" (обидва — 1932), "Записки консула" (1934).

У перекладах Кулика вийшла "Антологія американської поезії" (1928), а також твори Миколи Тихонова, Едуарда Багрицького, Ніколоза Бараташвілі, Акопа Акопяна та ін.

Публікації творів.


- Поетична збірка "Мої коломийки" (Харків, 1921).
- "Огляд революції на Україні" (частина 1, Харків, 1921).
- Поетична збірка "Зелене серце" (Харків, 1923).
- Поетична збірка "Одужання" (Харків, 1923).
- "Нариси історії Комуністичної Партії (більшовиків) України" (частина 1 — Харків, 1923; у співавторстві з Матвієм Яворським).
- Поетична збірка "В оточенні" (Київ, 1927).
- Поетична збірка "Ніагара" (Київ, 1929).
- Поема "Чорна епопея" (Харків, 1929; друге видання — Харків, 1934).
- Повість "Пригоди Василя Роленка в країні фейкерів" (Харків, 1929; друге видання — Харків; Одеса, 1932).
- Брошура "Чикагська трагедія. Звідки пішло святкування Першого травня" (Харків, 1929).
- Поетична збірка "Шість поем" (Харків, 1930).
- Поема "Карачай. Гірський примітив" (Харків, 1931).
- Віршоване оповідання для дітей "Про брук і молоток" (Харків, 1931).
- Поетична збірка "Ганька на трибуні. Цикл літагіток" (Харків, 1932).
- Збірка новел "Чотирнадцята люлька" (Харків, 1932; третє видання — Харків, 1934).
- Роман "Записки консула" (книга 1 — Харків; Київ, 1932; книга 2 — Харків, 1934).
- Поема "Шістнадцять морців" (Харків; Київ, 1934).
- Поетична збірка "Змужніла молодість" (Київ; Одеса, 1935).
- Твори. — Т. 1. — Харків, 1932.
- Записки консула. — К., 1958.
- Стихотворения. Баллады. Поэмы / Перевод с украинского. — М., 1959.
- Вірші та поеми: Вибране. — К.: Радянський письменник, 1962. — 326 с.
- Записки консула / Перевод с украинского. — М., 1964.
- Поезії. — К., 1967.
- Антологія української поезії. — Т. 4. — К., 1985. — С. 137—145.
- Не ридай мене, мати; Пісня 45-го Кам'янецького гарматного полку; На могилі; Рання осінь на Дніпрі; Із старих зшитків // Літературна Україна. — 1987. — 5 листопада. — С. 7.


Переклади.

- "Антологія американської поезії. 1855—1925" (Харків, 1928).
- Поема Бруно Ясенського "Слово про Якуба Шелю" (Харків, 1930).
- Роман "Поет-журналіст" П. Дж. Вудгауза (Харків, 1928).
- Роман "Жебраки життя. Автобіографія босяка" Джима Тюлі (Харків, 1928).
- Роман "Джентльмени воліють білявих" Аніти Люс (Харків, 1930).
- Збірка поезій Майка Ґолда "120 000 000" (Харків, 1931).
- Збірка поезій Карла Сендберґа "Дим і криця" (Харків, 1931).
- "Поезії" Ніколоза Бараташвілі (Харків, 1936).


Література.

- Крижанівський С. А. Кулик Іван Юліанович // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 5. — Київ, 1980. — С. 566.
- Радянська енциклопедія історії України. — Т. 2. — С. 527.
- Енциклопедія українознавства: В 10 томах / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1230.
- Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник / Упорядники Олег Килимник, Олександр Петровський. — К.: Радянський письменник, 1970. — С. 237.
- Письменники Хмельниччини: Бібліографічний покажчик. — Хмельницький, 1989. — С. 71—72.
- Сорока М. Іван Кулик // ...З порога смерті... Письменники України — жертви сталінських репресій. — К., 1991. — С. 291—292.
- Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 256—257.
- Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 40.
- Первомайський Л. Поезія Івана Кулика // Кулик І. Поезії. — К., 1967. — С 5—20.
- Бейдер Ю. Секретар повіткому // Вітчизна. — 1967. — № 12. — С. 108—112.
- Бейдер Ю. Меморіальний музей І. Ю. Кулика в Кам'янці-Подільському // Радянське літературознавство. — 1969. — № 10. — С. 95—96.
- Бейдер Ю. Поділля в творчості І. Ю. Кулика // Матеріали ІІІ Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Львів, 1970. — С. 157—161.
- Поет революції: Спогади про Івана Кулика. — К., 1971. — 246 с.
- Петляк Ф.І. Ю. Кулик в педінституті: Сторінки історії // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1970. — 21 липня. — С. 4.
- Собчук В. В революцію — революціонером: На екрані Іван Кулик // Прапор Жовтня. — 1972. — 10 листопада. — С. 4.
- Фоміних Г. Життя, насичене енергією: Івану Кулику — 90 років // Прапор Жовтня. — 1987. — 24 січня. — С. 4.
- Жулинський Микола. Комсомолець із зеленим серцем // Літературна Україна. — 1987. — 5 листопада. — С. 7.
- Комсомолець із зеленим серцем // Кам'янець-Подільський вісник. — 1997. — 25 січня. — С. 6.
- Поет пролетарського інтернаціоналізму: Ескіз портрета // Левада О. Письменник і доба. — К., 1976. — С. 257—268.



Дані додано:  26.02.2009
Відредаґовано: 26.02.2009
Переглядів: 2869



  Виправлення та доповнення     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]


  Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/persons/1338.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB