Яків Іванович Щоголів

Гей, була в мене коняка

Щоголів Яків Іванович (1824—1898) — народився в повітовім містечку Охтирці, Харківської губернії. Після місцевої початкової школи вступив в 1836 році в Харківську гімназію, тут він захопився поетами, серед котрих йому найбільше імпонували В. Жуковський, К. Батюшков, M. Лермонтов та Ів. Котляревський, під їхнім значним впливом він і розпочав писати рос. і укр. мовами, а згодом дещо й надрукував в альманасі "Молодик" (1843).

В Харківськім університеті познайомився з професорами та викладачами, зокрема з І. Срезнєвським, А. Метлинським та М. Костомаровим, від котрих багато дізнався про українську літературу та історію, а також одержував поради з питань поетичної творчості та віршування.

Скінчивши в 1848 році університет, Щоголів хоч і служив у Харкові, але часто, по справі служби, виїздив на села, що сприяло постійному зв'язку з трудовим народом.:-)

В 1871 році він облишив службу і поселився у власній дуже скромній оселі на Чоботарській вулиці. Життя протікало замкнуто, зв'язки підтримувалися з небагатьма знайомими, серед яких були M. Лисенко, M. Старицький, П. Куліш, А. Шиманов, М. Лободовський, В. Гнилосиров (А. Гавриш), О. Потебня і M. Комаров.

В літературній творчості Щоголіва були великі перерви: після "Молодика" його вірші з'явились аж в 1860 році в альманасі П. Куліша "Хата", і то давно написані; тридцятирічний (1846—1876) антракт закінчися активною поетичною діяльністю 80—90-х років. В цей час він чимало друкувався в збірниках та журналах України російської і в Галичині: "Луна" (1881), "Рада" (1883) "Складка". "Зоря" тощо. Перша збірка поезій "Ворскло" вийшла в світ 1883 року. а через 15 років друга — "Слобожанщина".

В творчості Щоголіва подекуди спостерігаються реакційні мотиви релігійності та містики, що було наслідком його самоізоляції від суспільно-громадського життя і консервативних ідеалістичних поглядів на мистецтво.