Ось такого листа отримали:

"...Як шкода, що вас немає поруч! А я душею у Львові (маю канал zik)! Сьогодні 70 років армії УПА. Трансляція з театру ім. М. Заньковецької. Такі люди дають наснагу, я навіть не про дідів (худеньких і міцних духом і навіть тілом, що воювали!), я про сучасних, молодих, що сидять у залі.
Гідний рівень і шани і концерту. Сьогодні я узнала, що Де Голь (президент Франції) сказав: "якби я мав таку армію (про УПА), жоден німецький чобіт не топтав би землю Франції"!
З радістю дивлюсь на обличчя в залі і на сцені. Нічого свинячого, прекрасна антропологія, розумні очі! Давно мені не було так добре! Так щемно!
Одяг, репертуар, симфонічний оркестр, ніякої совдепії. І зал і сцена живуть одними почуттями, і мені здається, що і мене вони взяли до себе...
У мене свято!! Несподівано.
Василю, здається веде концерт Федина.
Вийшов хлопчик, років 10, прочитав вірша і закінчив, наче традиційно : Слава Україні! І раптом весь зал встав хутко і одним подихом вигукнув;
Героям слава!

Це - щось, я вам скажу... "

Добру тему відкрили, Діду Василю! Тільки, нажаль, коментарів тут ніхто не додає, а повинні були б... (оті, що тягнуть Тягнибока, мали би першими відреагувати.) Та що їм якесь УПА?.. У східній Україні кажуть, що це - фашисти...
Я на іншій темі за байкерів писала. Так от їхній тур був присвячений саме 70-річчю УПА. За Львів утішена, що молодь нарешті стає до лав.
У нас у Станіславі трішки застійно (Станіслав - це Івано-Франківськ. Приїжджі з сіл жителі кажуть Франківськ, лохи кажуть "франик", а місцеві жителі кажуть Станіслав - історична його назва). Далі по-совдеповському... (бо керує всім баран, той, що називає наше місто "фраником"...) і через те у нас на сцену лізуть лохи , а у залі сидять воїни УПА, яким зовсім не цікаво, про що дригає ногами під фанєру чергова "застужена артістка"...

Даремне Ви так, Лесю, в"їдаєтесь на "Свободу", бо в тому, що ті дійства відбуваються і у Львові, і в Києві, і навіть в Харкові(я маю на увазі також марші УПА) роль представників цієї сили очевидна. А до коментаря від Діда Василя просто нічого і добавляти не потрібно - там сказано все. До речі - 15 жовтня є поминальним днем від дня смерті провідника ОУН Степана Бандери і багато говорити в такий день не хочеться. Слава Україні! Слава Героям!

А моєї мами дідусь був січовим стрільцем. Казав, що тримали у казематі в Станіслівові, катували, хоч і не знав усіх таємниць. Розповідав: якби був знав, то видав би, бо на його очах гвалтували , обстригали волосся і прибивали цвяхами до дверей його кохану...
Отаке-то... Комуністи це робили...
А зараз вони багато верещать за пільги пєнсіонєрам. Най би запхали ті пільги собі у кишені (вони й так майже все запхали) і їхали би поміж свої русскіє бєрьози, а нашому народу дали би ковток свіжого повітря, бо задихаємося від того комуністичного москалізму.
Так ні!!! Море їм віддай, гори їм віддай - мало! Президента-дебіла підтасували для України - мало!!! Треба, щоб український люд рабами був.
Е-е-хх! Хтось би нагадав би отим усім, для кого мало, казку їхнього араба Пушкіна про золоту рибку... Гей-би не лишилися при своїх інтересах.

.

Все правильно пишеш, Макошо, але навіщо у кожну тему пхати песимізм? Добра тема і доброю повинна бути, а біль давай подамо у іншій. Домовилися?...

Ми звозим по крихтах волю у рідні краї віками
ми їй насипаєм кургани, легенди свячим й пісні,
Велике Свароже Коло усіяно вщерть хрестами
з трипільських долин Аратти до вершів Карпатських гір.

В нас аріїв кров з аортів стіка в кімерійські вени,
крізь серце проходить скіфів судинами кочівників,
сарматські легені вкотре ворушать в нас антські гени,
а русичів слава й міфи гуртують в коші чумаків.

Ми діти козацьких вольниць, ми діти степів і лісу,
ми діти славетних січей, ми діти заплав і гір,
нуртує в нас дух крамольний, всилаєм нужду до біса.
вглядаєм вітрам у вічі і топчемо сум зневір.

Тернова чумацька доля, солоний чумацький клаптик -
шукаєм вселенську правду здавен від часів Христа.
Нам світять провіщі зорі вогнями шляхів-галактик,
на наших чумацьких гарбах тектити й гірський кришталь.

Та вибору час надходить, пора на осідлі землі,
те все, що в світах зібрали, засіять в озимий лан,
щоб знову якісь заброди не вбили залізні тиблі
і край наш не розіп"яли, як юди колись Христа.