У четвер, 27 листопада 2010 року Студентське братство Франкового університету та Студентське братство Львівщини покажуть виставу, присвячену трагічним подіям 1932-1933 рр.

"Події у виставі відбуватимуться у двох світах: реальному і містичному. Реальний – це картини з життя звичайної української родини 30-тих років ХХ ст. А містичний створений за мотивами казки відомої хорватської письменниці для дітей Івани Брлич-Мажуранич" – зазначають організатори.

Чому саме казку обрали студенти для зображення такої трагічної події української історії? Напевно, тому, що казки несуть світло, віру в перемогу добра, надію на краще життя і любов до кожної живої істоти. Незважаючи на страшні місяці голоду, український народ вижив. Попри численні смерті народжувалось нове життя – і в прямому, і в переносному сенсі. Життя як найвища цінність, його продовження (навіть у таких умовах!) через народження дитини – ось головний "меседж" тих, хто це пережив, і тих, хто усвідомив це сьогодні.

Дійство розпочнеться в четвер, 27 листопада о 18 год у приміщенні музею "Тюрма на Лонцького" (перехрестя вул. Бандери, Коперніка та Брюллова, вхід з вул. Брюллова).

Захід проводиться за підтримки Львівської міської ради.

Вхід вільний. Запрошуємо усіх небайдужих!

Довідки за тел. 093 434 74 50 (Надія Іванців)

067 235 0 797 (Оля Летнянчик)

І не тільки про голодомор:

http://www.yatran.com.ua/articles/409.html

Дійсно, не тільки голодомор. а і сучасний культурний геноцид. Ознайомтися панове:

http://www.pravda.com.ua/news/2011/01/19/5806898/

Ну, якщо наш, так званий президент, заперечує існування голодомору, то про що далі і балакати ... Бачили очі, що вибирали, тапер дивіться, хоч повилазьте. Мене ледь не вигнали з інституту, коли я згадав про голодомор.

Хлопці, припиніть голосіння. Ну не для того цей сайт живе й тримається. Не можете засвітити свічку - то хоч сидіть тихо.

Шановні панове, вибачайте, але цитую мовою орігіналу:

Руками никогда нигде
Не трогай ничего.
Не впутывайся ни во что
И никуда не лезь.
В сторонку молча отойди,
Стань тихо в уголке
И тихо стой не шевелясь,
До старости своей.

Саме люди з такою ідеологією довели в свій час до голодомору в Україні,саме люди з такою ідеологією зараз не визнають голодомор, як історичний факт.
Саме люди з такою ідеологією нищать до тепер Укрїнську культуру і мову,промовляючи при цьому:"Нефик болтать про мову-нужно работать!" Наслідки такої ідеології ми відчуваємо, коли слухаємо українські пісні тільки в ночі, або тільки на окремих сайтах.
Хай вибачає мене Дід Василь, я розумію його турботу про сайт, він багато чого зробив для його розвитку. Але навіщо тоді той сайт існує коли на ньому і сказати не можно нічого?
Хай вибачають мене за "палку промову" саме в цьому розділі сайту, всі загиблі від голодомору. Вічна їм пам`ять...

Будемо пам`ятати вічно, якщо не забудемо то не повториться!
Вічна пам`ять загиблим...
Хай бог нам надає сили для відродження і перемоги!

Шановний sаhа, а як можна з вами зв'язатися? Бо й досі не знайду прихильників гарної української музики у Запоріжжі. Може, нам буде про що поспілкуватися.

З задоволенням. Залиште будь ласка координати!
З наступаючим Різдвом Христовим!

Вас також! Пишіть на адресу uaestrada@ukr.net

Вічна пам`ять загиблим!

В суботу 23-го листопада,в день пам'яті жертв голодомору,не забудьте поставити свічку на вікно.
80-та річниця від 33-го...Вічна їм пам'ять.

Пам'яті Голодомору і пісня "Розбиті ікони"(М.Петренко/М.Сова)

Пам'ятаємо, не забудежо ніколи, розповімо дітям та онукам, щоб вони передали своїм дітям і онукам...

Сьогодні День Пам'яті жертв голодомору.
85-та річниця від 33-го. Вічна пам'ять. Пом'янемо їх,невинно убієнних.

http://www.pisni.org.ua/songs/4225430.html