Ні, це була зачухана студія при Укр. Центрі культурних досліджень (МінКультури).

У мене є запис пісеньки 4-річної дитини, яка сама написала і слова, і мелодію. Хотіла сюди додати файл, я в мене чомусь зараз такої опції немає. Може модератор підкаже, як мені це зробити, що опублікувати цей запис?

Вже зрозуміла, як!
Це - Вікторія Хтема, 4 роки, м. Івано-Франківськ. Може мелодія і схожа на щось інше, але, впевнена, що у цій сім'ї таких пісень не співають.

Ще маленький цікавий момент: дитина має ще свої пісні і одна з них: "Дівчина-нічка, ля-ля-ля..."
Коли я її запитала, хто така дівчина-нічка, вона відповіла, що це просто нічка, а те, що вона дівчина, то в піснях можна усе, що завгодно!

Вирізати в окрему тему - ой то складно
Може, перейменувати цю?

Не треба нічого переіменовувати. Просто коментарі про творчість Леонтовича скопіювати в нову тему, бо це окрема гілочка української музичної творчості.
Ще хотіла звернутися до обізнаних людей відносно "Щедрика". Маю цю збірку хорових творів, але вона видана ще за радянських часів. Там не всі слова, а просто реприза 1-го куплету. А чула кілька років десь ширшу версію. Там ще згадувалося про ріку Йордан.
Взагалі-то, це - дохристиянська щедрівка, може і дописана потім, але дуже гарні слова.

п. Лесю,
Про яку збірку Ви кажете? Я ніколи не стрічав спотвореного Леонтовича, навіть за совітів. Хіба що колись Олександр Грама відредагував текст "Почаївської думи" ("Ой зійшла зоря"), щоб її можна було співати офіційно, - замінив отця Залізо на козака Залізо, і вийшла геніальна річ, колись покажу, якщо наш Вебмайстер дозволить.
А Щедрик він і є Щедрик, Йордан там як пришийкобиліхвіст. А Ви часом не наплутали?

Не наплутала, бо чула, але потім зрозуміла, що це дійсно хтось кобилі щось пришив, окрім хвоста.
А трипільська виставка у нашому краєзнавчому музеї мене особливо не зачепила. Можливо, її теж потрібно вміти "читати", як і народні пісні.

А Вебмайстер, спасибі, вже поклав на сайт повний аудіозапис "Почаївської думи" у виконанні "Чумаків". Але про цей твір я скажу іншим разом у гілці "Як читати народні пісні".

Я народилась Мавкою,
А вуйко Лев хрестив.
З вербової лозиночки
Колиску мені сплів.
А потерчатка дрібнії
Наймили солов’їв,
Щоб їх співанки срібнії
Гойдали лози вільнії
Колисочки з вітрів.

Я підростала квіткою,
Яку ніхто не рвав.
Лиш джмелик над голівкою
Під сонечком кружляв.
Я бавилась комашками,
Будуючи хатки
І тішилась ромашками,
Не рвала їх опашками
І не плела вінки.

Я дозрівала яблучком
На дичці лісовій.
Плела бабуся казочку,
А я – найкраща в ній.
Дивилася за хмарами,
Що унизу пливли,
Цятковані отарами,
І десь собі з вівчарами
Флояркою гули…

Та ось, здається, й виросла
(До біса ті літа!),
Улюблена й колисана,
Та стежка вже не та,
Хоч має роси срібнії,
В яких я утоплюсь
І неймовірно Вірною,
Шаленою й нестримною
У Мавки подадусь…

Дід Василь питав за вірші. Обіцяла закинути, але це не вірші, а так собі, думки уголос...

Симпатичний віршик! Мені сподобалось!

Макошенько,
Вам абсолютно неодмінно треба зайнятися дресурою своїх думок уголос, а також і тих, котрі в тиші серця. У мене є величезний дужий пес, але він дістався нам уже готовий - дорослий, гарний, ласкавий і абсолютно дурний. Дістався як: він ріс у сусідів на ланцюгу, вічно голодний і ніким нічого не навчений. Врешті навчився сам... ловити й їсти хазяйські кури та качки. Йому загрожувала проста фізична смерть, мусили ми його забрати. Тепер він у нашому дворі, в нього страшна ностальгія за попередніми хазяями, він і нас любить, але психіка у пса розсмикана, навчати його пізно, та й не вміємо, та й часу катма. Потерпаємо, що колись зірветься з ланцюга, а некерований, а територію свою розуміє серйозно...
Словом, якщо не вишколите свій божий дар, то будете як на ланцюгу, з вічною ностальгією. Ностальгія - це не з минулого болячка: це біль за недосяжним майбутнім, біль нереалізованих, нерозлітаних крил.
А може Ви нас усіх дурите, а у самої в запічку лежать кілька валіз із віршами?

А мала рулить, якщо б на фон ще якогось репера і нормальний ритм - хітяра!

BassOneB: "Мала рулить" - то хто? Собі репера в кльозеті заведи, а ще діджея з вінілом, щоб йорзав. Ногами сам доженеш дріскотєку. Тільки нормальний ритм собі вибери, щоб не довелося дезінфектора викликати.

Ну Макоша, ну бойовик...
Нащо ж так хлопця товкти, він хоч і Бас, а видно, що молодий. І любить собі те, що знає.