(Друга назва форуму надана, як каже молодь, для приколу).
Народ викохав свої пісні, відгранив їх, створивши справжні самоцвіти. Приблизно так можна починати чисельні дослідження народної творчості. І це є близьким до істини. Але існує декілька зауважень. Перше - кожна пісня мала свого конкретного автора. Друге - під час вікових переспівів кожна пісня терпіла певні трансформації текстів. В основному в кращу сторону - позбавлення недоречної синтаксичної та морфологічної складності.
У цьому розділі пропоную розміщувати, паталогічні перекривлення текстів. Це потрібно для того, щоби у майбутньому такі викривлення викорінювати.
Кажуть, що народ мудрий. Але є й інше.
Перший приклад. Всім відома пісня "Розпрягяйте хлопці коней".Ось загальноспіваний варіянт.
Є там такі рядки:

Знаю, знаю, дівчинонько,
чим я тебе розгнівив,
що я вчора із вечора
Кращу тебе полюбив.

Вона ростом невеличка,
ще й літами молода.
Руса коса до пояса
В косі стрічка голуба.

У цьому варіянті наш український козак справжній безсоромний самець і наволоч. Взяв собі, за один день та й полюбив іншу. А цій ще й завдає болю таким цинічним зізнанням.

А ось як було в автора:

Знаю, знаю, дівчинонько,
Чим я тебе розгнівив
Що я вчора із вечора
Із другою говорив.

Вона ростом невеличка,
Щей літами молода
Руса коса до пояса
То сестричка дорога

У цьому варіянті вийшло прикре непорозуміння - його кохана бачила козака з іншою, яку може він і поцілував. Але вона не знала, що то була його сестра і страшенно засмутилась.
Як відбувалась трансформація пісні. Корінь у фонетичній схожості фраз "то сестричка дорога" та "в косі стрічка дорога". Правда хтось метикуватий поміняв "дорога" на "голуба" ( будем сподіватися, що не "блакитна", а таки "голуба", тобто щось схоже на "сива" чи "сіра"), бо подумав, де у селян може бути дорога стрічка.
Цей недоречних текстовий інцидент давно описаний у літературі. Але народ вперто співає про гидке.

З цими речами потрібна обережність. Часом спроби "поліпшити" моральність наших козаків виявляються не відновленням істини, а ще більшим її перекрученням. Такі варіанти, як "Їхали хозари" або "Засвіт встали козаченьки" дуже імпонують нашим уявленням про славних козаків, але нічим, крім сумнівної логіки дилетантів-дослідників, не підкріплені.
Пропоную просту річ: будь-які повідомлення в цій гілці (безумовно дуже важливій і доречній на сайті) мають бути або підтверджені джерелами, або подані як гіпотези.

Терміново мушу щось написати, бо маю 666 балів і через те (можливо) літак у Смоленську впав.
Народні пісні - тому й народні, що змінюються (дописуються, правляться і т.д. народом). Правий і Святослав, і Дід Василь. Не завжди оті правлення на користь пісні.
Важко собі уявити сьогодні повернення до первісного варіанту (поданого Святославом, який мені подобається, бл через оту стрічку голубу не любив співати цю пісню). Але й пропагувати оті кращі варіанти вартує. Я, приміром, відтепер буду використовувати "сестричку дорогу". Дякую за варіант.

Неточно, п. Кончак
Народні пісні справді нікому не заборониш "поліпшувати", і бродять вони часом у багатьох модифікаціях по цілому світу, але З ЧАСОМ невдалі варіанти все одно відсіюються. Тому - вольному воля, але серйозний фольклорист ніколи собі тієї волі не дає, особливо коли йдеться про давню пісню.
Бо давня пісня тим і цінна (і, власне, тому й удостоєна звання народної), що співали й слухали її мільйони людей, і продовжують співати й слухати, а значить, схвалюють як найвдаліше вираження їхнього смаку та їхньої душевної потреби.
І коли в пісню влазять і закріплюються в ній такі шедеври, як "в косі лєнта голуба", а тим більш "раз, два, три каліна", - то це є достовірний культурний портрет її носіїв (у цьому випадку кубанців та інших зросійщених українців).
"Розпрягайте..." - не така вже й давня. Це ХХ століття, яке дало дуже мало путніх народних пісень. Сама собою первісна мелодія геніальна, але з текстом вийшла заминка. А потім на пісню навалилася совкова п'янь з її ностальгією по козацькій волі. Вродилися всі оті присвисти та калінушки, без яких не обходиться жодна імітація "стрррраєвова казачєства". Вродилася навіть нова, вже чисто "строєвая" мелодія. Зосталося ще втулити туди "ай да люлі!"
Я не тільки не проти - я був би страшенно радий, якби вдалося повернути цій пісні її ліричний і водночас могутній козацький дух та викинути оту намуштровану красноармєйську ритміку на три каліна (чи знаєте, що багато росіян щиро вважають цю пісню своєю, бо, бач, найгучніше співають її на Кубані, а Кубань, понімаєш, - ісконно российская зємля?).
На жаль, той муштрований дух не вивітрився з Українців, і вони й досі, хоч самі й забули свої пісні співати, "тащаться" щороку на гастролі Кубанського козачого хору, який інтенсивно й професійно пропагує кубансько-українське сало, давно пропахле російським духом. Не забувайте, мовляв, брати наші менші... ще заспіваємо зведеним хором...

Дещо з історії пісні: http://borvisti.com.ua/index.php?read=1597
а також: http://spas.net.ua/index.inc.php?section=kosuha_ii

а оце взагалі: http://www.postchernobyl.kiev.ua/vitalnya-ukraїnskoї-pisni-5/

Дякую. На жаль, не можу себе навіть наблизити до фольклористів. Залишаю це професіоналам. З Вашими думками погоджуюсь. Ось тільки не думаю, що вкорінювану десятками років совковість вдасться так легко замінити культурним патріотизмом . Потрібен час. І, сподіваюсь, колись ми таки повиправляємо усі блуди. Тільки "жить в ето время..." нам, боюсь, уже не доведеться. Тим більше із сьогоднішніми "розкладами".

Дякую дідові В. за посилання. Цікаво, чи десь в архівах зберігся автограф Негребецького і як саме звучав авторський варіянт.

Які там архіви... Кажу ж: найкращі пісні складалися без нот і паперу. А за цю пісню автор ще й загуркотів на Колиму на 25 років - див. моє останнє посилання; там, до речі, є й ноти, абсолютно правильні, саме так я чув цю пісню в 40-х роках у рідному селі Катеринополі на Черкащині. Знаючи долю деяких авторських пісень, що стали народними, певен, що авторський варіант нас усіх розчарував би. Може й краще, що ми його не знаємо.
Це не виключає цінності пошуку (ех, коли б узялись Українці) перших публікацій махновського маршу...

Шановний Діду Василю.
То що з піснею "Засвіт встали козаченьки"?
Вже ніби стара історія про "засвістали" та "засвіт встали" і ніби мається на увазі, що козаки встають "засвіти" (тобто у вранішній темряві), що має рацію.
Ви якого варіянту дотримуєтесь?

До речі, приклад зміни тексту пісні (один з найпоказовіших) на так званий "паліткарєктний" - у Малініна "Червона калина"...

Здається мені тут доволі очевидно:
Чого тим козаченькам свистіти вночі перед походом?
Але вимовити так справді легше, бо немає стільки приголосних підряд

Пояснень є, але щастя не в поясненнях. Фольклор, особливо старий, має свої закони, і спроби натягнути на нього сьогоднішню логіку найчастіше бувають безпідставними, а то й смішними. Є таке пояснення: збираючись в похід з полуночі, козаки свистом скликали своїх коней, що паслися ночами десь у лузі. Так що й звичай не страждав (не свистіли ніколи наші козаченьки здуру, бо це так негарно, а свистіли, бач, по ділу), і коні миттю взнавали кожен свого хазяїна. Є й інша логіка: якщо похід з полуночі, то засвіт (перед світом) уже пізно вставати - поїзд поїхав.
Але це все б а л а ч к и та здогади. Насправді ми не знаємо, що було в пісні напочатку. Жаль, якщо пісню склала таки Маруся Чураївна, і зовсім не жаль, якщо не вона. Авторитетові ми б повірили й заповажали, а так - хапаємось поліпшувати.
А чого, можна. На те воно й фольклор.
Але мене завжди мучить питання: ми справді поліпшуємо пісню, чи це нам тільки здаєтся?
Тому в цій пісні я тримаюсь варіанту І. С. Козловського (здається, довоєнний запис), який знаю й люблю з дитинства: засвистали.

Хотів навести другий приклад паталогійчних трансформацій.
Усім відома пісня "Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз". На нижченаведеному сайті є досить розповсюджений варіянт пісні зі словами:
"Ой якби я крила мала, ще й солов'я очі,
Я б до тебе та й прилетіла серед опівночі".
http://proridne.com/pisni/%D0%9E%D0%99%20%D0%9D%D0%95%20%D0%A1%D0%92%D0%86%D0%A2%D0%98,%20%D0%9C%D0%86%D0%A1%D0%AF%D0%A7%D0%95%D0%9D%D0%AC%D0%9A%D0%A3,%20%D0%A2%D0%90%20%D0%99%20%D0%9D%D0%90%20%D0%A2%D0%9E%D0%99%20%D0%9F%D0%95%D0%A0%D0%95%D0%9B%D0%90%D0%97.html

На нашому сайті варіянт цих рядків приблизно такий:
"Ой якби я крила мала, тп ще й сови очі,
Я б до тебе та й прилетіла серед опівночі"
Вже думав, що знову перекрутили, бо саме у сови великі очі і вона веде нічний спосіб життя. Але на всякий випадок заглянув у довідник орнітолога, і дійсно - соловейко є також в основному нічним птахом! Так що тут наш народ "у курсі дєла".
А ось перший рядок пісні коректніший на вищенаведеному сайті("Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз"), бо "Зійди, зійди, місяченьку та й на той перелаз" звучить трохи дивно - бо ж як так місяць сходить на перелаз?

Я й кажу: здається, поправляємо, а виходить - вносимо додаткову плутанину:

Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз, (Двічі)
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!

- Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший йде, (Двічі)
Є у мене люба дівчина, вона на мене жде.

Був я, був я, дівчинонько, у твоєму саду, (Двічі)
Чув я, чув, як ти присягалась іншому козаку.

- Ой якби я крила мала ще й солов'я очі, (Двічі)
Я б до тебе прилетіла серед опівночі.

Я б до тебе прилетіла, коло тебе сіла, (Двічі)
Я би тобі, мій миленький, правду говорила.

Як ми з тобою любилися, сухі дуби цвіли, (Двічі)
А як з тобою розлучилися, зелені й пов'яли.

Щоб ті трави повсихали, що рано так цвіли, (Двічі)
Шоб ті люди щастя не знали, що нас розлучили.

Хоча як на мене, то найтрадиційнішим заспівом є "Світи, світи, місяченьку, та й на той перелаз, (2) Прийди, прийди мій миленький, до мене ще хоч раз..." - є класична паралель "світи, світи - прийди прийди", і здорового глузду не бракує.

Пояснення щодо "свисту-заклику до коней" - приймаю
Цікаво. Думаю, що це не було дуже гучно та більш схоже на якусь нічну птицю, а не звичайний "маладєцкій посвіст"
Дякую діду Василю

Дякую, вебмайстре, за зауваження (щодо приголосних) теж має рацію. Може інколи варто пожертвувати чимось задля милозвучності

Може хто знає, що означає
"шіді, ріді, дана" - часто трапляється у гуцульських піснях, або ж
"Дана, шіді, річка, дана" як у пісні "Верховино, мати моя".
Бо вже трохи на світі жию та не все то те відам.

я тільки знаю що "ДАНА" богиня води (вода) богиня річок ДНістер ДНіпро і тд.

Давно чув думку, що шіді-ріді-дана якось стосується богині Дани. А "моя мила шудре-дудре" навіть з індійськими шудрами ніби пов'язана.
Нісенітниці. Таких випадкових збігів у різних мовах безліч. Потрібні набагато серйозніші дослідження, щоб щось казати напевне. А точніше, не потрібні ніякі. Не варта шкурка вичинки.

А тим часом на цьому ж сайті...
http://www.pisni.org.ua/articles/279.html

А тим часом на цьому ж сайті...

То й що?

Хочу уточнити текст п. Святослава у пісні "Верховино, мати моя" (це, до речі, пісня Михайла Машкіна, композитора з Іршави (Закарпаття). Там не "шіді, річка, дана", а "шідірічка", лагідна форма приспівки "шіді-ріді". Нажаль, що означає "шіді-ріді" я не знаю, а Дана - це богиня води, звідси і приспівки "ой, дана-дана". У язичників є ще бог любові Лель, син богині Лади. Часто зустрічаються звороти "ой, леле!", навіть у побуті.
"Леле, діду, леле, бабо,
леле, коваленку,
заграй мені на дудочку
стиха помаленьку"
(веснянка).
Тобто - "любий діду, люба бабо..."
Але це все - гіпотези (як просить уточняти Дід Василь і правильно робить).

Там не "шіді, річка, дана", а "шідірічка", лагідна форма приспівки "шіді-ріді
Мабуть так і є, але лагідна -зменшена форма "шідіріді" мала б звучати як "шідірідька".
А "дана", як "вода", а може як і богиня Дана - походить від скіфського-іранського "дану" - вода (ті ж гідроніми).

Ще одна алогічна розбіжність у текстах.
Завантажив на сайт гурт молодого Тараса Петриненка "Візерунки шляхів" - http://www.pisni.org.ua/persons/2158.html

Коли перевіряв слова давно введеної народної пісні "Била мене мати" -
http://www.pisni.org.ua/songs/5144807.html
то був здивований віріянтом слів;
"...
А я собі стояла,
Аж кури запіли...," , бо завжди знав, що треба
"... аж півні запіли..", бо кури не співають.
Думаю, що походження цього, на мою думку, хибної відміни є західноукраїнським, бо у Галичині не буває півнів, там є когути. Тому, на мою думку, там і було внесено таку правку. А пісня ж центральноукраїнська, де є півні, і вони піють (і у церкві співають "півчі").
До речі, рекомендую послухати обробки народних пісень у виконанні "Візерунків шляхів" - вони пречудові.

Гадаю, навпаки. Кури піють у багатьох українських піснях - центральних, волинських, галичанських... (можете погуглити). Мабуть то збірне поняття, де жіночий рід (як і в собак) тут зовсім не ґендерний (або от: якщо свині в хліві кричать, бо голодні, то хіба тільки Свині, а Кабанчикам що, апетит урвався?).

І пісня мені видається НЕ центральноукраїнською, бо, по-перше, вальс (тут таких польських ритмів колись зовсім не було), та й словесний стрій для мого "центрального" вуха трохи "розцентрований". І тут таки справді Півнів би поставили, бо вони в ритміку йдуть. Їх і поставили, коли пісня поширилась. А галичани може теж були б поставили, але - маєте рацію, п. Святославе, - у них когути, які не влазіть у ритміку. Най би ся знудили.

На мою думку, в пісні все-таки "півні запіли". Мається на увазі - час (під ранок). /Згадайте Шевченкове "Ще треті півні не співали..."/ Коли мався на увазі саме час, ніколи не казали "кури співають".

Тобто, п. Василю, пісня ця НЕ галичанська?

Мабуть я поспішив з визначенням цієї пісні як ценральноукраїнської, я не наполягаю. Але аргумент, що піють кури, бо до них причисляються і півні, мене якось не переконує. Вальсок мабуть, свідчить тільки про те, що пісня десь 19-го сторіччя, а може й початку 20-го. (Згадайте "Ой дівчино шумить гай"). Але вальс не свідчить про галицьке походження, скоріше - про авторсько-інтеліґентське).
Та й на Галичині, де пройшло моє дитинство, ніколи не казали "кури запіяли", як слушно зауважив Василь (не дід).
А слово рекрути були і на Галичині і на Київщині.
До речі, може хто досліджував рекрутські пісні, може там ключик до походження?

Я не можу сказати конкретно про певний регіон. Тут, на мою думку, правий п.Святослав. Ця пісня має авторський відтінок, створена, мені здається, в середині - другій половині ХІХ ст. кимось з прихильників народництва, в час коли активно формувалася українська літературна мова, тому тут присутні слова (чи форми слів) з різних регіонів. З поширенням її в різних місцях до неї додали своє, а те що ми зараз маємо, скоріш всього, усереднений варіант записаний кимось з любителів і вже в ХХ ст. поширений з допомогою засобів масової культури (насамперед, радіо) по всій Україні.
Коли я кажу про любителя, я маю на увазі людину, яка не займалася професійно збором фольклору, інакше б в нас була інформація про те, де, коли, ким і від кого пісня записана.

Хлопці, зробіть, будь-ласка, пошук на "кури запіли", "піють кури", "кури піють" - попустить...

Пошук | Російсько-українські словники
Піють кури перші, піють і другі. Грин. III. 375. [12].
r2u.org.ua/s?w=кури*&scope=all&highlight=on&dicts

Стефаник Василь Семенович | Палій | | Библиотека ВВМ
Але ще кури не піяли, як він зірвався, гримнув клубами до дощок, знов ляг і знов зірвався. Через маленьке віконце гляділа на нього осіння ніч. ...
www.velib.com/book_ua.php?avtor=s_798_1&book=346_1_1

Фразеологія. Треті півні
Деінде в українських говірках давньоруські кури дожили до наших "півнів", пор.: встав разом з курми; Ще перші кури не піяли (записи І. Я. Франка). ...
my-edu.ru/edu_ukr_met/7_000.html

Цорка (дочка) і пасербиця -
Як уже мали кури піяти, то голова зачала рухатися, вона пішла та й розкрила ...
www.ukrcenter.com/Література/-/.../Цорка-дочка-і-пасербиця - Кеш

А ні, це таки пісня західняцька, хоч заріжте. Просто совок заялозив її майже до суржику.