Яків Головацький (10.10.1814 - 13.05.1888), визначний історик літератури, істрик, етнограф і поет. Родом із Брідщини. Греко-католицький священник.
Збираючи народні пісні, студентом обійшов майже всю Галичину, Буковину, Закарпаття. Разом із М.Шашкевичем та І.Вагилевичем (Руська Трійця) видав збірник "Русалка Дністровая" (1837), що відіграв велику ролю в галицькому літературному відродженні.
Учасник з'їзду українських учених у Львові в 1848. 1848-1867 був професором української мови й літератури у Львівському університеті.
Під впливом М.Погодіна став москвофілом і в 1867 переїхав до Вільни, де був головою археографічної комісії.
Серед численних праць на літературні й етнографічні теми зокрема важливі: "Три вступительнії преподаванія о руской словесности" (1849), "Очерк мітології" (1860), "О літературно-умственном движенії русинов" (1865), а особливо "Народные песни Галицкой и Угорской Руси" (I-IV, 1867). Поетичні твори Головацького були вміщені в "Русалці Дністровій" та альманаху "Вінок русинам на обжинки" (1846-47). Богословські та історичні розвідки й мемуарні твори надруковані переважно в "Науковому Збірнику Галицько-Руської Матиці", "Галичанині", "Временнику".
У свій романтичний період до 1848 року Головацький приділив багато уваги збиранню й обробленню українських мовознавчих матеріалів, виходячи із засади, що мова найкраще відбиває дух нації. З його викладів в університеті постала "Граматика руского язика" (Львів, 1849), взорована на російській граматиці Востокова. У "Розправі о язиці южнорускім" Головацький дав першу спробу наукової клясифікації українських діалектів. Але вже його граматика 1851 року (в рукописі) відходить від романтично-національних позицій і побудована в москвофільському дусі. Духом офіційного російського панславізму позначений і його "Географический словарь западно-словянских и юго-словянских земель" (1884).
Джерело: Енциклопедія українознавства. - Львів: НТШ, 1993. |