На головну сторінку
Дізнатися більше

Весілля — Свята Неділя: Святий Коровай.



Яра Пшениця для Коровайця!

Сам Бог Коровай місе

Пречистая сьвіте

Янголи да Воду носять




Поява Короваю з Комори. Скінчивши обряд покриття голови Молодої, приносять урочисто жертвений хліб — Коровай — та починають його розподіл.


Старший Боярин, вимивши руки, тричі просить у Старостів благословення принести Коровай:


„Пани Старости та Підстарости, благословіть Святий Коровай до Хати внести“.

— „Хай вас Бог благословить!“


Потім він іде в Комору і вертається, несучи Коровай на Віку Діжі, застеленому Наміткою. Ставши на Порозі Хати, він не раз просить дозволу Старостів переступити Поріг, і то завше з тим самим сакраментальним висловом, що повторюється без кінця в усіх шлюбних обрядах.

Після того Старший Боярин входить до Хати і ставить Коровай на Стіл.

Розуміється, все це іде в супроводі обрядового співу, і Пісенне Коло, як це воно робить завше, описує та пояснює кожний чин Весільних учасників.


Розподіл Короваю. Діставши від Старости благословення на розподіл Короваю між усіма присутніми, Старший Боярин цілує його та починає краяти „Золотим Ножем“, як каже Пісня, а його Товариш розкладає на „Срібну Тарілку“ та розносить усім присутнім, за порядком споріднення та за віком кожного.

Верхня частина Короваю є символом Місяця: розрізана по половині, вона припадає Молодим; Мати та Батько Молодої дістають дальші шматки і т. д. В східній Україні Мати дістає при розподілі Пару Черевиків, зроблених з тіста, а батько одну Сову, з числа тих, що оздоблюють Коровай.

В той самий час Коло нагадує Старшому Бояринові, що він також має право на участь в цьому розподілі; він вимагає своєї частки, загрожуючи, коли що, не віддати Молодої , а то й загородити Молодому Дорогу та одібрати в нього Коня.

Цей звичай, так само як і зазначені вище звичаї перейми та викупного за Молоду, вказують на сліди дуже старих суспільних форм. Явна річ, було необхідним, щоб усі присутні родичі брали участь в розподілі цього Священного хліба, бо колись існував навіть, як це показує одна, мабуть, дуже стародавня Пісня, звичай засвічувати Свічку та шукати по всіх кутах Хати, щоб переконатись, що нікого з родини (чи роду) не забули наділити .

Крім того, сліди цього стародавнього звичаю ми можемо бачити ще й у тому, що Старший Боярин тричі запитує присутніх, чи всі мали свою частку Короваю. Пісня, яка висловлює побоювання, чи вистарчило Короваю для всіх, також заховує в собі зазначені сліди .


Підкреслім у розподілі Короваю подію цілком релігійну і правову: Старший Боярин, перед тим як поділити Коровай, обома руками здіймає Тарілку над головою, иноді навіть вдаряє цею Тарілкою об Сволок.

Див. про Українські первісні жертви у статтях „Жертви для Бога як реліґійний ідеал“ та „Свята, Тайна, Вечеря 6.01 — Що вона означає і як її підготувати?“.

Подібно роблять Індуси, коли, сідаючи їсти, першу ложку рижу вони здіймають врівень з головою та присвячують у думці цей риж Сіві (Siva) чи Вішну (Vichnai).


Ніхто не вгадає хто Коровай крає

Король Короленко!


Світить Місяць у Раю Нашому Короваю

Світить Місяць у Раю Нашому Короваю

Щоб було видненько покраять Його дрібненько


Весільні Пісні про Поділ Короваю.

Як ділять Коровгай. Тричі Дружко каже, а йому відповідають:


Тричі:


Староста і пане Підстароста

Благословіть цей Хліб

На мир хрищений роздать


— А ми Ради слухаємо благословимо


Дружки співають:


Наший Дружко як той Пан

Наший Дружко як той Пан

Підперезався він у Жупан

Личком підперезався до Коровгаю взявся


Старший Дружко Коровгай крає

Семеро Дітей має та всі з Кушельками

Ввесь Коровгай забрали


Ой край Дружбонько Коровгай

Всю Родиночку обділяй

А що зостанецця той нам дай


Спідушки не крайте та Музикам дайте

Спідушки не крайте та Музикам дайте

Бо Музика добре грає та Спідушки дожидає


Ой край Дружбонько Коровай

Всю Родиноньку обділяй


Ще й тому Соколу що сидить на Полу

Ще й тому Деркачі що сидить на Печі


Коровай роздали.



Поширення ідеї Дідуха та Корочуна в Українських Сьвітах.


Культурно-реліґійними традиціями про Прадіда пройнята є вся Староукраїнська реліґійна ідеольоґія і майже усі Українські народні свята.

Постать Прадіда – Дідуха – Корочуна виступає сильно не лиш у святі Різдва-Коляди, але так само сильно й визначно у інших реліґійних і побутових Святах.


І так:

    • виступає вона в Щедрім Вечері в шануванні Місяця-Молодика, про що буде окремий розділ; див. також: Св. Микола 19.12 – Народний речник перед Богом і Прадід. В Чистому Полі Сам Плужок ходить.
    • приходить і в Староукраїнському Гаїлковому Великодньому святі, де головною ідеєю, — хоч прибраною в чужі окраси, — є Місяць, Арабсько-Вавилонська ідея A-ji, (гл. в розділі про Калету на св. Андрія) та Арабська ідея hajj, т. є. Господь; Пан-Біг; Пан-Господар; де — так, як на Різдво Хліб-Дідух, Хліб-Корочун, — має визначну долю : велика паска (Господар) з поменшими хлібами (Дітьми) і баба (Господиня).
    • Паленням Дідуха, або Діда, називається палення по всій Україні вогнів у Велику (страсну) Середу (в ночі з середи на четвер) — і в Великодню Суботу.
    • Ся постать є безперечно також основою ідеї Весільного Коровая-хліба — символу Місяця й заразом Сонця (звертає увагу подібність імен: Коро-чун і Коро-вай; про це буде ще мова при кінці розділу), а рівночасно Прадіда (присутнього на Весіллю з благословенством для Молодої). Символом Прадіда є й Весільне Гільце, образ Райського Дерева, що принесло першу, благословенну Прадідну рідню. А Весілля — це ж символ зав’язку нової рідні. Це Райське Дерево признано мітольоґами за символ Місяця, а Місяць — це ж Прадід.
    • Було вже сказано, що в Українській мітольоґії вважається за Райське Дерево й Пшениця, а Святовечірній сніп пшениці — це Прадід.
    • Отже оця сама мітольоґічна постать виступає і в Українських обжинках. Завершенням Жнив є останній жнив’яний сніп з буйно звисаючою „Бородою“ колосся, прозваний Дідом, або св. Іллею (теж символом Місяця, гл. Новорічні містерії); а хвалою Жнив — це Вінок збіжжя, неначе Прадідова коруна.

Як немож краще висвітлює цю останню думку Білоруська Обжинкова пісня (Білоруські анальоґії в Колядках, Піснях обжинкових і весільних є дуже цінні, хоч їх, особливо Старовіцьких колядок, є мало. Вони не раз доповняють думку Українських Святочних пісень. І є доказом, що Білорусини старинною своєю культурою й реліґійною ідеольоґією найблизші зі всіх Славян до Українців. Найновіші погляди етнольоґів про культурно-історичну єдність Білорусинів з північними Славянами з цим фактом культурно-реліґійної спільности Білорусинів з Українцями — не гармонізують):


Ходзіў Бог по Полю

Ходзіў Бог по Полю

Пацєраў Карону (потеряв, загубив)

Ваши Жнєйкі жалі

Карону паднялі


Цим Богом — то боготворений Прадід. Це той самий, до якого відкликуються Українською Весільною піснею:


Помолімося Богу бо поїдемо в Дорогу

Помолімося Богу

Бо поїдемо в Дорогу

Абисмо не зблудили

Коровай не згубили


Місяцю Побоженьку

Світи нам Дороженьку

До Панни Молодої

До Дружини Нашої


Цей Побоженько — перший по Бозі — боготворений, якого образ змішався в уяві народу з Богом, — той самий, до котрого співають Обжинкову пісню:


Місяцю Розроженьку світи нам Дороженьку

Місяцю Розроженьку

Світи нам Дороженьку

Щоби ми не зблудили

Віночка не згубили


Це Місяць-Молодик з ясними ріжками, головний об’єкт Староукраїнського реліґійного шанування (гл. н. Щедрий Вечер) — і символ Прадіда, що не вмирає на віки, а все відроджується, вічно живий, наче Бог.

Нехай свідчить про правдивість цієї завваги оця Колядка:


А в Полі в Полі Плужок ходит

А в Полі в Полі Плужок ходит

А за тим Плужком

Сам Бог из Рожком

А Божа Мати

Отдай Господи Рог!


Це Господь в ролі культурного Лицаря-Прадіда і з мітольоґічною емблемою, Ріжкатим Місяцем. (Місяць — це той Плуг, який сам у Полі ходить і оре! За тим Плугом Господь ходить! Тому і народні знахарки говорять: звертайся із замовлянням до Місяця, а молися до Бога!)

Уподобання в поєднанню тих трьох ідей таке вперте у народу, що нарід сам з того кепкує і хоче через Божу Матір відобрати Ріжок від Господа.



Пісні на цьому листку:


За працями:

Федір Вовк. Шлюбний ритуал та обряди на Україні. В Студії з української етнографії та антропології, Київ, „Мистецтво“, 1995, с. 219-323; першодрук в L’Antropologie, tome II, 1891, tome III, 1892, Masson, Paris, Rites et usages nuptiaux en Ukraine.

о. Ксенофонт Сосенко. „Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.



Стежки до листків про Українські традиції.


Статтю додано:  02.06.2006
Відредаґовано:
Переглядів: 12001
  Коментарі     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]
1. Гість (гість) 16.11.2010 12:50    
файні весільні короваї http://korovai.pp.ua/karaway-photo
0/0



  Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/arview.php?type=ar&id=94

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB