До уваги читачів! В упорядника вже немає електронної адреси "Укртелекома"
---------------------
Новини одним рядком:
2 квітня - Київський театр поезії та пісні "Любимые песни нашего двора" у Національній музичній академії
11 квітня - концерт Олега Калитовського та гуртів "Za Biкном", "Річ Без Господаря", "Самі Свої" у Львові
11 квітня - концерт "Секрет красоти", О.Ворох, О.Дробот, дует "Долгов і Анна" у Київ. палаці культури (ПК) "Росток"
13 квітня - "Арт-Сузiр'я" представляє Сергія Джигурду у програмі "Вечер шуточных песен" у Київськ. Буд. актора
13 квітня - "Ревенко-ревю" у Національній музичній академії
15 квітня - концерт Олександра Вороха "Весеннее чудо" у Київському КАП "Арсенал"
16 квітня - концерт "Под музыку Берковского" у Жовтневому палаці м.Київ
17 квітня - концерт МариниМартиненко у Київському КАП "Арсенал"
21 квітня - концерт Аркадія Голубицького у Київському КАП "ДОМ" (клуб "Супутник")
28-30 квітня - 1-й відкритий фестиваль гітари "GITARISSIMO" у Житомирі e-mail: vidnocol@zt.ukrtel.net.
12-14 травня - 2-й фестиваль пам'яті Довлета Келова на Жуковому острові у Києві (Корчувате)
14 травня - заключний концерт 2-го фестивалю пам'яті Довлета Келова у Київському ЦХТТ "Печерськ"
21 травня - моновистава О.Рубанського за творами О.Вертинського, реж.М.Чернявський у Київськ. Буд. актора
25-28 травня - V Відкритий фестиваль АП "32 мая" 2006 рік у м. Святогірськ, пансіонат "Слов'яногірський"
1 червня - концерт Я.Антонюка, О.Рубанського "Все вернется на круги" у Київському Будинку актора
6-10 червня - 6-й фестиваль СНД "Петербурзький акорд"
---------------------
ПОВІДОМЛЕННЯ ВІД БАРДІВ ТА ПРИХИЛЬНИКІВ АВТОРСЬКОЇ ПІСНІ
Львів - Оксана Копак (Кришталева)
Дякую за листа! Щойно спілкувалась із Наталкою Криничанкою. Вона зараз сидить вдома із 2-річною Рутенією (Рутою), але попри те організовує зустрічі та вечори, адже вона - голова клубу "Етра", і в цьому клубі багато цікавої творчої молоді. Власне, із Наталею ми знаємося давно.
В листопаді 2005 року ми організували спільну акцію в "Академічній книгарні" в центрі Львова, де було представлено клуб "Етра", літературно-журналістську студію "На горищі", яку я веду і МУР - Мистецький Український Рух, молоду організацію, яка має на меті підтримувати талановитих митців, влаштовувати виставки, просувати цікаві українські твори. А 1 березня 2006 року ми мали гарний вечір у Львівській Спілці письменників "Українське-псевдоукраїнське", де також була Наталка Криничанка і привела дуже цікавих бардів.
Власне, зараз я готую велику статтю у один україномовний кольоровий журнал, і в процесі підготування спілкуватимусь із бардами. Щодо Олеся Дяка, то кілька років тому ми запрошували його до нас на горище. А нещодавно я бачила пана Олеся у церкві св. Лазаря, де співає "Дударик". Гадаю, що задзвоню йому незабаром, адже потрібні якісні знімки бардів, і це поки що найбільша проблема у підготуванні статті.
Щодо інших бардів, то давно їх не бачила. Фестиваль "Срібну підкову" пам'ятаю, адже тоді я саме вчилась на філології і ходила на такі заходи. Навіть одного разу записалась там виступати. Звісно, не пройшла у фінал, але все це робилося заради того, аби яко учасникові, мати безкоштовний доступ на концерти. До речі, я навчалась на одному курсі із Іринкою Старовойт - молодшою сестрою Олеся Старовойта, який також був у числі організаторів "Срібної підкови". Вони ще тоді з А. Саєнком вели на Львівському телебаченні програму "Дека" і запрошували цікавих виконавців.
Прочитайте враження від нашої поїздки на Рівненщину!
1-2 квітня 2006 р.Б., Львів
Як тільки зійшов сніг, ми влаштували собі чудову мандрівку на Рівненщину. Щоправда, якість наших доріг ми відчули відразу ж, як тільки виїхали за межі Львова: виявилось, що разом зі снігом зі наших доріг зійшов і асфальт. Це було найгіршим у нашій екскурсії. Все інше вдалося якнайкраще.
Проминувши північні райони Львівської області, ми дістались до Тараканова - маленького містечка (чи селища), обабіч якого в лісі зберігся Тараканівський форт. Ця споруда, яку тут звели наприкінці ХІХ століття вояки царської армії, оберігала кордони імперії від Австро-Угорщини. Зараз форт - велетенська споруда із напівзруйнованими укріпленнями, тунелями і закинутою криницею. Вражає. Захоплює. Вода крапотіла звідусіль, а під ногами ще шарудів сніг.
За вікнами нашого автобуса переважали медитативні тони: бежевий, теракотовий, бурий і попелясто-блакитний. Дерева стояли по коліна у воді - Україна стала схожою на Венецію. І це було гарно.
Наступним пунктом нашої мандрівки був Остріг - стародавнє місто, в якому ми побачили залишки замку князів Острозьких - найбагатший магнатів, послухали сумну історію Гальшки Острозької та побували в музеї книги. Цього ж таки дня ми завітали у Межиріцький чоловічий монастир, в якому збереглась ікона Богородиці Життєподательки (іконі вже 600 років). А при заході сонця ми помилувались руїнами Новомалинського замку.
Ми переночували у готелі "Вілія" в Острогу. Гарне товариство і свіжі враження прикрасили цей вечір. До того ж, станом на пізній вечір першого дня мандріки ще тривало 1-ше квітня, тому ми скористалися з нагоди "підколоти" одне одного дотепними жартами.
Наступного дня ми помахали руками давньому Острогу і подалися в Дермань. Позаяк це був недільний ранок, і не дощило, ми потрапили на Службу в тамтешній жіночий монастир. Там, окрім монастиря, є ще Дерманська гімназія, в якій навчався Улас Самчук і музей цього письменника, що нам гостинно відчинив місцевий учитель історії.
Варто зазначити, що окрім давніх споруд і визначних людей у нас і досі не працює сервіс, тому ми мали серйозні проблеми із пошуком порядного кафе чи пристойного туалету.
На десерт ми залишили собі Дубно. Щоправда, там із сервісом трохи краще, однак крамниці в неділю майже не працюють, і купити фотоплівку - проблема. Та все скрасила екскурсія у Дубнівський замок. Її нам провів Микола Пшеничний, відомий поет і перекладач. Ми вийшли на вежу Беати, звідки видно річку Ікву і берег, на якому стояли татари. Під час весілля Беати вони хотіли захопити замок, але їм це не вдалося. "Тепер, зверніть увагу, нащадки татар жарять на тому березі шашлики," - дотепно додав пан Микола. А й справді, у маленьких містах розваги дуже скромні. Єдине, що прикрашає це місто - щорічний фестиваль "Тарас Бульба", на який з'їжджаються молоді неформали.
І знову над нами було срібно-ванільне сонце, яке хотіло зшити важкі біблійні хмари, а дерева, які стояли по коліна у воді, сподівались на те, що розтепліється. Всю дорогу додому ми жартували і згадували наших чудових екскурсоводів та простих і привітних людей, які живуть у цих містечках. І нам знову захотілось кудись поїхати. Ми вже міркуємо про те, як би то поїхати і побачити Меджибіж та дендропарк Софіївка біля Умані, коли там все буде потопати у квітах. Їдемо з нами?
Щиро, О. Кришталева
Ізраїль - Володимир Айзенберг
Дорогий мій старовинний друже Петре, вітаю тебе!
Пробач, будь ласка, що дуже довго не зв'язувався із тобою...
У той же час у нашій родині відбулась і радісна подія - у нас народився онук. Тобто, ми з Ірою вже двічі дідусь та бабуся. Нашого онука звуть Таль (у перекладі з івриту "роса"). Йому вже 2.5 місяці. Намагаємось, якомога більше допомагати Алочці. Коли був "вільний" від щоденного ходіння на роботу, то допомагав я. Зараз - більше Іра. Що стосується мене зараз, то найбільш важливе, що я таки знайшов роботу. Отже, починаючи з початку місяця, працюю у фірмі, яка займається розробкою та виробництвом вакуумних приладів. Фірма досить серйозна, але мені потрібно у короткий термін опанувати увесь матеріал. Програмування там пов'язане із роботою з апаратурою (PLC контролери). До речі, їх якось зацікавив мій досвід у роботі із масс-спектрометрами на "Електроні" в Сумах. Дивно... Скільки років минуло!.. Отже, зараз потрібно інтенсивно освоїти нову мову програмування. Тому, можливо прийдеться трохи менше приділяти уваги нашій із Євгеном "пісенній діяльності". До речі, і він зараз знаходиться у такому складному періоді закінчення школи, що треба зосередити увагу на цьому важливому етапі в його житті.
Петре, пиши, як у тебе справи, у подробицях. Чим займаєшся? Як я зрозумів, ти змінив місце роботи. Із чим це пов'язане? Із бюлетенів, які ти надсилаєш мені, я маю уяву про "пісенний рух". Цікаво. Прийми привітання та найкращі побажання здоров'я та успіхів від Іри.
P.S. Від упорядника. Вітаємо Володимира з народженням онука. Щиро радий, що він вирішив проблему працевлаштування, а для мене це сьогодні актуально, бо звільнився з роботи. У рубриці "Дискусійний клуб" у бюлетені №3 (63) писав про нещирість у стосунках зі мною керівників центру, куди приєднали минулого літа сектор, де працював. Перерозподілом премії в оклади з Нового року зменшили мені заробітну плату у порівнянні з IV-м кварталом 2005 року. У колеги, з яким однакова категорія, зарплата стала значно вищою. 7 квітня на запитання, чому відбулося таке зменшення, начальник центру, який не цікавився обсягами та складністю моєї роботи, заявив, що маю бути задоволений і тим, а то б могли встановити оклад ще менше. Для підвищення зарплати запропонував писати заяву, яку будуть розглядати і можливо трохи добавлять. Відповів йому, що нічого не проситиму, хай це буде на його совісті, а він засміявся і сказав, що за це не переживає.
Обдумавши ситуацію, наступного робочого дня написав заяву на звільнення за власним бажанням. Виконувати далі складну й відповідальну роботу програміста з розрахунків, де потрібно добре знати економіку, при такому ставленні керівників не було сенсу. Напередодні довелося консультувати колегу, що вів програмне забезпечення у районах області, як вирішується одна із складних задач, бо сам він заплутався, хоча і досвідчений програміст. Заступник начальника центру, що опікувався програмістами, відкрито зводив зі мною рахунки через те, що колись виконав задача, про яку він, як програміст, говорив своєму керівництву, що зробити її неможливо. Про закулісні ігри не знав, бо коли влаштувався на роботу, він уже працював в іншій фірмі, а потім повернувся в інший центр, де не так давно отримав посаду. Коли нас приєднали, то обслуговування задачі практично зруйнували. Не дивуйтесь стилю управління з круговою порукою, бо це державне підприємство, де цінують не вміння працювати, а особисту відданість керівництву.
Я лицар і поет, не схожий на ханигу.
Я не служу чужому королю.
У відблиску меча читаю древню книгу
і даму серця здалека люблю.
(Ліна Костенко)
Поки звільнявся, колеги з центру, де раніше працював, співчуваючи говорили, чи варто це робити за кілька місяців до пенсії. На цьому і спекулювали опоненти по роботі, обмежуючи мої права (куди ж він дінеться). Звільнення стало для декого несподіванкою, хоча раніше про це попереджав. Начальник центру, прочитавши заяву, запросив у кабінет і пожалівся на збільшення обсягу робіт, але не став з ним торгуватися і залишатися, бо Людяність і Свободу подачками не замінити.
Переписуєм зошит життя без помилок, як в школі,
Завчаємо винятки з правил, хоча їх доволі,
Та знову знаходяться люди, що кидають виклик,
Щоб нащадки
за прикладом старших
до рабства
не звикли!
Олег Покальчук
Київ - Олександр Музика
13 квітня мали концерт у львівській Ляльці, в якому приймали участь Олег Сухар в з "Самі Своями", Олег (Калич) Калитовський, гурт "Річ Без Господаря", що з них ви знайомі з Андрієм Петрусем, та урізана версія "Za Biкном" у склад мене та Тетянки Сергійчук. Хотіли поїхати більшим складом, та перкусіоніст Максим Абрамов ще й досі не повністю відійшов від струсу мозку, а Віктор Магомет та тимчасово приєднавшийся Андрій Чезганов з гурту "Гамлет" не змогли відпроситися з роботи. Мало того, оскільки був будень день, то посеред концерту мали вже їхати на вокзал моя вокалістка і всі музиканти СС. Себто спів-Калича і "РБГ" дослухували вже з Києва тільки подружжя Сухарєвих та я, що залишилися до п'ятниці. Ну, а що зробиш, якщо вихідні у Ляльки зайняті під дискотеки?
Як щодо самого концерту, то він вийшов чудовий. Чотири складові концерту були настільки різними за стилями, що чудово поєднувалися разом. "Сам Свої" з їх фольк-роком, ми акустичним дуетом, драйвовий Калич з гітарою та класично роковий "РБГ" показали, що у щирій музиці від серця багато цікавих, яскравих різних сторін. З іншого боку, вдалося поблукати Львовом, що, якщо не зважати на перекопи у центрі, ані трохи не міняється. А от щодо організації самого концерту, то моя думка про Ляльку була кардинально інша. Ледь не єдине місце у Львові, де може виступити молодий виконавець, мало на увазі те, що воно є таким. Афіші на концерт, за який було домовлено ще за місяць-півтора, було зроблено лише за день. А оскільки у Львові був дощ, то розклеювати їх ніхто не пішов. В результаті мали напівпустий зал, себто вважайте, пограли якщо не сам для себе, то для декількох людей, що, знаючи репутацію Ляльки - "завжди щось цікаве", все ж прийшли, хоч і не знали, що то буде. Це одразу вплинуло на оплату - до концерту Лялька обіцяла оплатити проїзд бодай мені і Сухарєву. В результаті, "на общак" отримали 20 гривень. Як виявилося, навіть для концерту виконавці мають приносити свою апаратуру. Тобто менеджмент культового андеграундового місця Львову просто ніякий. На мою думку, Лялька ще поки утримується лише з-за тої причини, що не має конкуренції у місті. Позаяк, якщо виникне хоч одне-два конкурентоспроможних клуби, як-то у Києві, Лялька розвалиться сама по собі, якщо керівництво буде так відноситися до свого дітища (і понижувати з/п своїм же робітникам, мовляв, оскільки клієнтів мало - так то хіба офіціанти винні?).
Коротше, якщо не зважати на такий фінансовий негаразд з оплатою проїзду, не дуже доброю організацією - ми з кумом були задоволені. Та невеличка публіка, що прийшла до Ляльки, рукоплескала нам по повній. Як для невідомих у Львові виконавців - це дуже сильна оцінка.
От декілька фото мого дуету - . Це мені надіслала Тетяна. Думаю, що в неї є і знімки СС, як надішле - ще викладу. Чи були якісь замітки у львівській пресі - не знаю.
Олексію Бику - мої гарячі вітання і моральна підтримка.
P.S. Від упорядника. Про учасників концерту з Києва писав раніше, а тепер кілька слів про львів'янина Олега Калитовського (Калича), якого пам'ятаю по фестивалю "Срібна підкова - 2000" у Львові, де він був членом журі. Гортаючи книжку його віршів "Отже...", складається враження, що за образом блазня (на знімках) сховався філософ, який добре обізнаний, що відбувається з нами і навколо нас. Його вірші схожі на тексти давніх літописів, які більше відчуваєш ніж розумієш.
Пропоную кілька мініатюр Калича із збірки "Отже...", яку подарували Сухарєви.
* * *
Свято - слово придумане
задля того аби нічого не робити
Правдиве свято - праця якою ми
будуємо зміцнюємо світ
чим раніше завершимо
всесвітнє будівництво
тим скоріше настане
правдиве єдине свято розуму
гармонії для всіх
і кожного зокрема
* * *
Коли летиш летиш
коли політ є важливішим
за життя на шляху
чується надзвичайна
музика пливучості
Звідки гучність божества?
Бог слухає багряно притихлої ночі
і всесвіт безмежних гонитв
нотного переспіву душею
Володар помістив у собі
стоячи на пелюстках
майбутнього похитування
зворушливим танцем
ковтаючи кисень дня нас
собі чомусь вдячних
* * *
Я хочу написати такий вірш
щоби розплакатись
змити його слізьми
запам'ятати
Словесно показати лише одній людині
не бачу поки що кому
не знаю слів з єдиних вуст
---------------------
РУБРИКА: ПРО ЗАПОРІЗЬКИЙ ТЕАТР АВТОРСЬКОЇ ПІСНІ
Продовжуємо публікувати матеріал, що привезла Олена Алексєєва у Суми. У попередньому номері бюлетеня через брак місця надрукував тільки останню публікацію у пресі про концерт пам'яті Віктора Берковського, тому враховуйте цю обставину, коли будете читати більш ранні статті, де згаданий концерт тільки планувався.
На чьей сцене заблестит театр поэтической песни?
Седьмой сезон театр поэтической песни под руководством Елены Алексеевой закончил общественным просмотром нового спектакля "Мріяти, щоб жити". Этот мелодраматический калейдоскоп с трагедийным подтекстом поставлен Еленой Алексеевой [это ее первый режиссерский опыт] по произведениям современного французского драматурга Жаннин Вормс и известного российского автора Евгения Гришковца, в котором звучат также песни Игоря Жука.
Сплетенная из очень разного драматургического материала, история об одиночестве и надежде отыскать любовь стала курсовой работой, преддипломным спектаклем артистов театра Анны Гайдук и Жана Селезнева, которые закончили четвертый курс актерского отделения ЗНУ.
Минувший сезон для театра был плодотворным, несмотря на сложности бытия без официального статуса. В ноябре прошлого года на сцене ДК имени Шевченко состоялся большой песенно-поэтический вечер, посвященный 70-летию со дня рождения Юрия Визбора, в котором принял участие гость из Москвы, известный гитарист и музыковед Александр Костромин. В несколько измененном виде эта работа была показана в рамках проекта для детей и родителей "Обитель простоты". К 60-летию Победы театр создал большую программу "Песни великой войны" [всего прошло более двадцати концертов в ветеранских организациях, школах, воинских частях].
Закончена работа над сольными дисками артистов театра Жана Селезнева "Без суфлера" и Анны Гайдук "Романс для Анны". Но когда и где состоится их презентация, пока неизвестно. Потому что к прочим "долгоиграющим" проблемам театра добавилась еще и проблема помещения. Несколько лет актеры работали в ДК "Титан", где оборудовали зал на 80 человек, а на большой сцене регулярно давали концерты в рамках проекта "Обитель простоты". Последний год дворцу все чаще "надобиться" малая сцена, из-за чего времени на репетиции оставалось все меньше. Наконец, через день после общественного просмотра в этом зале начались ремонтные работы, все декорации и приспособления были демонтированы. Перспективы дальнейшего существования в "Титане" не радуют.
Впрочем, определенные подвижки в жизни театра поэтической песни есть. Весной по итогам очередного межрегионального театрального фестиваля "Січеславна" была проведена пресс-конференция, на которой сопредседатель фестиваля, известный театральный критик доктор искусствоведения Валентина Заболотная рекомендовала директору областной муздрамы Валентину Слонову обратить внимание на этот коллектив.
Пока ведутся переговоры, но есть надежда, что в сентябре в театре Магара мы сможем увидеть на малой сцене два спектакля - премьеру прошлого года "Цыганская муза" [по произведениям Лины Костенко], а в будущем - новые работы и сольные выступления артистов. Театр поэтической песни, похоже, нашел общий язык с управлением культуры и заместителем губернатора по гуманитарным вопросам Еленой Зайковской. Надеемся, что они окажут коллективу весомую поддержку.
Анна ЧУПРИНА, газета "МИГ по выходным", июль 2005 года
---------------------
Ревю в задушевном стиле
Новая программа Театра поэтической песни
Виталина ДОРОШЕНКО
Газета "Индустриальное Запорожье" 22.10.2005
Коллектив под руководством Елены Алексеевой понемногу обживается на Малой сцене Театра имени Магара. Именно там в конце сентября открыли сезон спектаклем "Мріяти щоб жити". Теперь показали концерт-ревю (и повторят его 25 октября в 18.00). А затем туда же пригласят публику на "Циганську музу" по поэме Лины Костенко. Неплохой вариант для крохотного театра, коллектив которого долго обитал в ДК "титан", но в этом году для него почему-то не нашлось места в огромном здании.
А ведь коллектив полон планов. Вспомнив в первом отделении концерта-ревю прошлый сезон, все второе посвятили новым артистам и новым программам. Так, Анна Беленькая 4 года занимается в студии при театре, но первый раз вышла на сцену соло.
Удивил Кирилл Алексеев. Третьекурсник театрального отделения Запорожского музучилища пошел в маму (кто мог подумать, что у Елены Алексеевой такой взрослый сын!). Чтобы стать лауреатом фестиваля авторской песни "Байда-2005", протекция ему не понадобилась. Он сразу вызывает симпатию: в очках, с длинными русыми волосами и приятным низким голосом, которому придает чуть "надтреснутое" звучание. К тому же парень очень прилично владеет гитарой... Жаль, что в концерте Кириллу отвели время лишь для двух песен!
А потом публика размечталась о сольных альбомах "звезд" Театра поэтической песни Анны Гайдук ("Романс для Анны") и Жана Селезнева ("Без суфлера"). Кстати, Жан сам сочиняет музыку к стихам любимых поэтов (но в концертах театра его песни звучат редко). Настоящая презентация их альбомов впереди...
А завершился концерт новыми песнями из репертуара художественного руководителя Елены Алексеевой. Она пообещала, что театр обязательно подготовит вечер памяти нашего земляка Виктора Берковского, который ушел из жизни летом этого года: "Мы просто обязаны это сделать!".
---------------------
Пісенна мова зрозуміла всім
Галина СОЛОВЙОВА
НА "МАЛІЙ СЦЕНІ" Запорізьського музично-драматичного театру ім.Магара почав працювати Театр авторської пісні під керівництвом Олени Алексєєвої. Поки що цей колектив існує у межах міжнародного проекту "Данапріс".
Але це надало змогу Театру авторської пісні розпочати восьмий сезон прем'єрою вистави "Мріяти, щоб жити" у виконанні Ганни Гайдук та Жана Селезньова.
Виставу створено на основі трьох культур: творів французького автора Жанін Вормс, російського актора Євгена Гришковця та барда-киянина Ігоря Жука.
Також театр підготував огляд-ревю "Якщо нас чекають рідні люди" Це пісенно-музична розповідь про те, що зроблено артистами у попередньому сезоні, а також про те, що театр покаже глядачам у сезоні новому.
Під час огляду-ревю були виконані фрагменти з програми, присвяченої 60-річчю Перемоги, уривки з вистави "Циганська муза", зробленої за поемою Ліни Костенко, пісні з ювілейного концерту на честь Юрія Візбора. Потім Олена Алексєєва познайомила присутніх з молодими виконавцями: Ганною Беленькою, Оленою Даниленко та Кирилом Алексєєвим. Молодь запропонувала своє бачення сучасної авторської пісні, їхні виступи супроводжували Володимир Величко (скрипка) та Віктор Скрипнік (контрабас).
Завершився огляд-ревю дуже зворушливо. Актори разом із залом проспівали "Сонечко моє лісове" і були нагороджені квітами та оплесками.
---------------------
РУБРИКА: ПІСЕННО-ПОЕТИЧНИЙ ХАРКІВ
На фестивалі сумського КАП "Булат-2006" майже кожний четвертий учасник конкурсного концерту представляв місто Харків, троє з них стали дипломантами. Ще у 1989 році на 1-й фестиваль КАП "Булат" з Харкова прибули учасники з клубу ім.Ю.Візбора на чолі з Михайлом Босіним, гуртка підлітків "Ля-мінор" (керівник Олексій Пугачов) та поодинокі барди, які цікаво співали (Катя Капельникова, Володимир Дмитренко та інші).
Харків'яни подарували: Віктор Кандиба - компакт-диск з власними піснями, Антоніна Тимченко - вірші, а Ірина Федорова - буклет "Кружок туристской песни", з огляду якого і почнемо.
День рождения кружка туристской песни Харьковского ДДЮТ 13 октября 1997 года.
Вдохновители: директор Дворца Алексей Игоревич Какурин, заведующий туристско-краеведческим отделом Дворца Кострикин Владимир Алексеевич, тренер по водному туризму Алла Прокоповна Щербакова.
Руководитель: Федорова Ирина Николаевна.
История
1997 - первый набор в кружок;
1998 - участие в харьковских фестивалях "Майдан 98" (дипломант Мария Сургайло) и "Есхар" (25 человек!)
14-15 ноября был проведен первый детско-юношеский фестиваль "Тропинка" (название - Ю.А.Чайка, эмблема - Ж.Изок).
1999 - первое участие в "Зимнем Эсхаре" (лауреат Павел Воронченко), в фестивалях "Булат" (г.Суми) (дипломанты дуэт "Адажио"), "Салтов 99", "Майдан 99" (лауреат Мария Сургайло), поездка в бард-лагерь "Песчаное" (Крым), в помощь организации V Всеукраинского фестиваля авторской песни в качестве экологического патруля, участие в фестивале "Чумацкий шлях" (г.Киев).
2000 - первая поездка на фестиваль "Заря Донбасса" (г.Рубежное), проведение концерта в школе-интернате № 14, участие в концерте "Барды на Сумской" (г.Харьков).
2001 - первый вечер памяти Высоцкого (25 января), творческий отчет кружка в областном Доме народного творчества совместно с КТП "Ирбис" (24 февраля), поездка на фестиваль "Булат" (г.Суми) (дипломант Мария Сургайло), участие в потдоговке и проведении фестиваля "Зимний Эсхар".
2002 - концерт Юлия Кима (январь) в городской филармонии, участие в городском концерте памяти В.С.Высоцкого (фонд "Пересвет"), концерт в детском приюте №14, концерт Г.Дикштейна (апрель), первые поездки на фестиваль "32 мая" (г.Славяногорск), "Время Визбора" (клуб песенной поэзии им.Визбора Дома ученых, Занки), "Автограф" (г.Полтава), "Парус надежды" (г.Воронеж), дни рождения КПП Дома ученых и КТП "Ирбис" (ноябрь).
2003 - "Зимний Эсхар" (дипломанты трио "Бледные родственники": Александр Яковенко, Елена Бледная, Екатерина Жалнина), участие в городском концерте в УКЦ "Юность", концерте в СШ №154, участие в фестивале "Майдан" (9 участников, дипломант А.Яковенко), первая поездка на "Ромонский родник" (г.Воронеж), участие в фестивале "Время Визбора" (лауреаты Е.Бледная , А.Яковенко), первое проведение конкурса туристкой песни на городских детских туристских соревнованиях (сентябрь), участие в IV Всеукраинском фестивале авторской песни в г.Киеве (А.Яковенко "Лучшая песня о Харькове").
2004 - помощь в проведении конкурса туристкой песни в СШ №70, фестиваль "Булат" (лауреат Антонина Тимченко), творческий отчет -концерт кружка совместно с ЦДЮТ Октябрьского района г.Харькова "Непоследние романтики" (руководитель Михайлова Е.В.) в Доме ученых, участие в городской "Юморине" (лауреат А.Яковенко), фестиваль "Заря Донбасса" (г.Рубежное) (лауреат Дмитрий Синицын, дипломанты Анокины Ольга и Надежда), в Днепропетровске (лауреат А.Яковенко), "Ромонский родник" (г.Воронеж) (А.Яковенко "Приз зрительских симпатий"), "Зимородок" в г.Воронеж (победители А.Яковенко, Д.Синицын), съемки в новогодней телепередаче "12 дедов Морозов".
2005 - концерт в Доме ученых "Апрельская прогулка", фестиваль "32 мая" в г.Славяногорск (приз коллективу), фестивали "Ромонский родник" (дипломант А.Яковенко), "Время Визбора" (дипломант Мария Тимко), "Автограф" (дипломант Дмитрий Кулев).
2006 - продолжение следует...
Фестиваль "Тропинка"
Городской открытый фестиваль авторской и туристской песни проводится ежегодно во вторые выходные ноября с 1998 года (возраст участников до 21 года). Место проведения - концертный зал Харьковского Дворца детского и юношеского творчества. Количество участников 25-40 человек. Бюджет фестиваля утверждает Главное управление по гуманитарным и социальным вопросам Харьковского горсовета.
Победители фестиваля: дуэты "Адажио" (Кучеренко Алена, Дмитриенко Дмитрий), "Стап" (Сергей Тимошенко, Андрей Пиковец), исполнители Мария Сургайло, Дядин Дмитрий, Воронченко Павел, Александра Поляченко, Александр Яковенко, Ирина Стародубцева, Приходько Алексей, коллектив "Непоследние романтики", авторы Дарья Серебрянникова, Наталья Стрельцова, Алексей Кравцов, Татьяна Осетрова, Евгения Омельченко, Дмитрий Синицин, поэт Антонина Тимченко, композиторы Дмитрий Синицин, Алексей Кравцов, Дмитрий Кульов.
Стаття про фестиваль "Стежинка" - дорога людяності для бардів" - у бюлетені №14 (60) за 2006 рік
Работа кружка:
Занятия в кружке ведутся по вариативной учебной программе, утвержденной методсоветом Дворца по разделам:
- гитарный аккомпанемент;
- авторская туристская песня как литературный факт (знакомство с творчеством бардов);
- первоначальная туристская подготовка.
Собраны библиотека по авторской песне, фонотека, коллекция афиш, фото и видео материалы.
Контакты:
Федорова Ирина Николаевна: тел. моб. (+38050) 166-20-12 тел.дом. (8057) 701-30-39
Харьковский Дворец детского и юношеского творчества.
---------------------
Із творчого доробку Антоніни Тимченко: "І з болю родяться слова"
Листів у мене Ваших два...
Василь Слапчук
* * *
Листів у мене Ваших два:
лежать, розважливі і чемні.
З одним вклонилась Вам доземно,
а другий Вас моїм назвав.
У горлі стогін повставав,
пітьма світилася нужденна.
Листів у мене Ваших два
і Ви, розважливий і чемний.
Усе життя чекала Вас,
Ви в мене є. Та я, блаженна,
іду і йду - безглуздо, щемно,
і з болю родяться слова:
"Листів у мене Ваших два..."
* * *
Зриваються на крик обвітрені сади,
а листя на землі скидається на відчай.
Одвічна самота на лавочці сидить
у бабинці тіснім і дивиться на свічку.
Це - розуміння мить: самотність не моя
(ось перед Богом я - щаслива, повнозвука)
Та в мене теж колись було таке ім'я, -
І зараз, як тоді, віск обпікає руки.
* * *
Не сплю. Не сплю. Ходжу, мов кіт учений
по ланцюгу закінчень та начал.
Обпечена печаллю наречена,
тепер я маю світло ув очах.
У мене в кухлі є вода свячена,
а навесні пектиму куличі.
Хоч досі біль приходить уночі,
я іншого віднині наречена.
* * *
І думали, що він веде усіх,
і йшли за ним, довірливо, безмовно.
На їхніх вівцях сріблилася вовна,
закручувався незлобливий ріг.
І думав він: вони його ведуть,
тому і йшов, задумливий, безгрішний.
Увечері до гір високих вийшли,
спинилась відпочити їхня путь.
Це не Мойсей, той знав, що з ними Бог
Це інший хтось, та путь його тривожна.
Порівнювати - знаю, що не можна.
Але молитись можна за обох.
* * *
Може, хтось зі святих нині Бога благає про мене.
Мої очі коричневі. Кажеш, кориця гірка?
Я приходжу до тебе, як вітер нічний, безіменна,
а раніше й мене цей розвихрений протяг лякав.
Бог проводить мене над щоразу жаскішим проваллям
і тримає за руку, аби не дивилася вниз.
Я боюся писати. Я віршами душу порвала.
Ти ж іще їх, відточених, разом з любов'ю приніс!
* * *
За широкою тінню, в запиленім, темнім кутку,
біля зморщених ніг посивілої зглухлої арфи
оселилась любов і спочатку хотіла мовчать,
але потім побачила руки мої без обручки,
подивилась на губи і раптом немов опеклась,
та забила на сполох, забігала, як божевільна,
і виходило так, наче щось вона винна мені,
і що маю їй все безнадійно минуле простити.
Я хотіла її заспокоїти, але вона
до грудей притулилась - і дрібно, і дрібно тремтіла.
Вітер вдарив у шибку і вщух. І за синім вікном
простелилась дорога,
і це є дорога до тебе.
---------------------
"Ріка життя" Віктора Кандиби
Писати та співати пісні у сучасній обробці - основне заняття Віктора сьогодні. Виступає з концертами в навчальних закладах, установах, організаціях Харкова, і записав компакт-диск "Ріка життя". Був здивований, коли побачив Віктора Кандибу на фестивалі з КаеСПешними традиціями, і мабуть через інший підхід до пісенної творчості "майстри" у конкурсний концерт його не включили. На фестивалях "Струна тернова - 2002" у Кривому Розі та "Українська Хвиля Суми-2003" був серед переможців.
Із 15-ти пісень на компакт-диску перша називається "Наша Україна". Не знаю, чи причетний автор до політики, а за змістом це скоріше ода рідній землі, ніж агітаційний бренд, але краще уникати кон'юктурних назв. Друга пісня "Вишиванка": "Пам'ятаю колись моя мати вишивала усім по сорочці". Далі - пісні про проблеми життя та присвята матері. Найбільший блок - пісні про кохання: "Я так хочу тебе любить, щоб ні з ким не ділить, я так хочу тебе кохать, щоб про все забувать". Завершує пісня, що дала назву диску - "Ріка життя": "Зимою погрожує осінь і листя зривається з віт, а серпню не віриться й досі у відстань розтрачених літ".
---------------------
Олег і Тетяна Руженко
Здравствуйте, Петр Васильевич! Извините, что долго молчал. У нас все по-прежнему. Жена на домашнем хозяйстве, а я работаю. В свободное время езжу на репетицию, пытаемся воплотить в жизнь мои песни. Недавно выступали в Харькове на фестивале "Музыкальный остров", заняли призовое место. Собираемся записать на студии одну песню для радиостанции "Новая волна". Видел Таню Швачич, она говорила, что собирается уезжать из Харькова. Наверное не устраивает работа. В конце мая в нашей семье ожидается пополнение, врач сказал, что будет девочка! Так что скоро стану папой! Вот так вот мы и живем. Ну, а как ваши творческие дела, как здоровье? Пишите! С уважением Олег и Таня. (Харьков)
У згаданому конкурсному концерті вразив вірш про українську мову, прочитаний харків'янкою Ольгою Підлісною. Розшукав її у залі і як нагороду за почуте подарував кілька номерів бюлетеня. Пізніше звернувся до неї, щоб вислала вірш, а допоміг переслати, і вислав свої твори харків'янин Олександр Мельник, що також був учасником фестивалю "Булат". Пропоную їхні вірші.
Ольга Підлісна
* * *
Чому, коли осінні дмуть вітри,
чи морем навесні запахне знову,
чи зорі колють голками згори -
бринить у серці українська мова?
Вирує вільна кров яких дідів,
коли безкраїй степ беру в долоні,
ковтаю сльози теплі і солоні
коли луна сумний її мотив...
Ти в соловейка, спробуй, запитай:
чому любов виспівує барвисто,
а іноді нічого, окрім свисту
ти не почуєш, скільки не чекай?
Спитай в землі, що тане у імлі,
коли дощі осінні нескінченні,
коли гуляє вітер у кишені
і нишпорять по смітниках малі,
коли країна крає і болить
зсередини, і ллється горлом слово -
хвороба, нежить - українська мова,
і я її не в змозі зупинить...
* * *
Чумацький шлях виблискує згори -
нагадує, що час уже додому...
І ми, мов чумаки, віки потому,
як чумаки були. Не прапори -
на хвилях біла піна хлюпотить
та грає фосфоричними зірками...
Ми загубились вдвох поміж віками
і зупинили час на цілу мить.
Немає ані завтрашніх квитків.
Ані наметів там - понад урвищем ...
Ми двоє. Та цикад одвічний спів.
Та шурхіт хвиль. Та зорі трохи вище.
* * *
Безкраї пагорби в зеленому вбранні,
дерева, квіти, дощ...- невже мені
усе багатство це, уся краса:
веселкою підперті небеса,
тоненької травички волосінь,
синіша вечорів сокирок синь,
хмарки веселі і ставки сумні,
де верби похилились - все - мені!?
Тобі! - Почую відповідь здаля, -
бо це - твої скарби, твоя земля:
безкраї луки, пагорби й сади...
Вона була і буде тут завжди.
Річки вмирають, сохнуть дерева,
невпинно й невблаганно час сплива...
жорстокість війн, підступних вогнищ чад
і різнокольорова дурість влад -
земля мовчазно витримає все.
Нове насіння вітер принесе,
впаде на ниву радісне зерно,
з-під камня джерело проб'ється знов,
птах промайне у дзеркалі води
і розцвітуть галявини й сади.
Сопілку спритна виріже рука
і писанку розпише писанкар
і візерунок ляже на рушник,
щоб український рід в віках не зник...
Навіщо і який шукати сенс? -
Тамую подих - не вмістивши все
Розірвуться легені на шматки
і я полину в небо... Залюбки
усі образи - чи були? - прощу,
повітрям стану, краплею дощу...
І мій дорослий син, немов у сні
побачить ці скарби: невже мені
оце усе? - спитає він колись.
Тобі! Тож вдячно, синку, помолись
і збережи і дітям передай
свої скарби - свій невмирущий край.
Щоб дякували Богові за те,
що сонце світить, а трава росте,
що небо синє тане вдалині,
за пагорби в зеленому вбранні.
Олександр Мельник
Село заснуло, сіло сонце
Останній промінь у віконце
Послало, ніби жартома,
Затихло все ... і дня нема.
Заснули діти і онуки.
Свої натрудженії руки
Поклала жінка під щоку,
І сон усе сховав до ранку,
Аж доки півень на світанку
Не заведе ку-ку-рі-ку!
Все спочива на цілім світі.
Дерева сплять, птахи і квіти
Свої закрили пелюстки.
Заснуло все і тільки ти
Чомусь не спиш, хоч треба спати
Не спи, мій брате!
Серед ночі
Нехай тебе розбудять очі
Тії дитини, що одна,
Припала личком до вікна.
Віч-на-віч з сірістю, імлою,
Хоч на край світа за тобою
Пішла би, дивлячись на небо.
Так за тобою, бо крім тебе
За сотні верст нема нікого,
Хто підвести її до Бога
Настільки близько б міг як ти.
Бо більше ні з ким їй іти.
Хто в ній розбудить окрім тебе
Жагу до знань і віру в себе?
Хто поведе за небокрай,
Щоб відшукати в серці рай?
Хто збереже тепло долонь.
І хто запалить той вогонь
У юних душах - щоб зуміти
Пустелю в сад перетворити?
То ж неспроста, духовний брате,
Тобі відкрилось так багато.
Тебе сюди прислало небо,
Бо Бог надіявся на тебе.
Ти донесеш, що знаєш сам
Отим цікавим діточкам.
Ти будеш їм як батько й мати,
Вони ще прийдуть, щоб спитати
Як далі їм у світі жити,
Як все найліпше зрозуміти.
Не раз провідають твій дім.
Відкрити ти зумієш їм
Красу життя і неба вись.
Прошу тебе - не зупинись!
---------------------
РУБРИКА "ПОЕТИЧНЕ ЗНАЙОМСТВО"
Тетяна Яков'юк народилась у с.Окорськ на Волині. Закінчила Торчинську середню школу, працювала кореспондентом луцької газети "Слава праці", в обласній бібліотеці для юнацтва, у редакційно-видавничому відділі "Вежа" ВДУ імені Лесі Українки. Закінчила Волинський держуніверситет, кілька років була стипендіаткою видавництва "Смолоскип", брала участь у поетичних конкурсах та фестивалях. Член літературно-мистецької студії "Зорі над Стиром".
Друкувалась у районній, обласній та республіканській пресі. У 1992 році вийшла перша збірка віршів та прози, "Який же присмак Доля має?", в 1999 р. - збірка віршів "Пришестя у світ".
(Біографія і вірші із антології "Перевесло", том 1, Поезія, Луцьк-2001)
КНИГАРНЯ: "ЗАТЕМНЕННЯ" У СЯЙВІ ПОЕТИЧНОЇ ДУШІ
Оцінка поезій, нещодавно прийнятої у члени Національної Спілки письменників України Тетяни Яков'юк, буде дуже короткою. Прочитайте її вірші - і зрозумієте те, чого до цього не розуміли. Третя книга волинської поетки "Затемнення", освітлена великим сяйвом ліричної душі, побачила світ у видавництві обласної друкарні. Це жива райдуга оголених почуттів. Процитуємо лише одну строфу.
Мої дерева снігом посивіють,
Моя трава пожовкне й пропаде.
А слід мій ще колись і хтось знайде,
Бо я безслідно зникнути не смію.
Сподіваємось, що творчий автограф Тетяни Яков'юк не зникне безслідно на стежці волинської поезії.
(Інтернет-сторінка газети "Волинь" за 2004 рік)
Екзамен долі
* * *
Тут холодно. Інакше пахне вітер.
Дерева стогнуть - то не райський сад...
В цій круговерті хоч би не згоріти
при тьмяному освітленні лампад!
А ти спішиш. Зриваєшся з каната,
летиш у безвість згублених віків.
Космічний полюс - ніби чорна карта,
ридають в землю зірвані зірки.
Земля з-під ніг вже плавиться, щезає.
Життя - безцінний, втрачений рубін...
Лицем - у страх. Невже ти ще не знаєш -
ця куля посилається тобі?!
* * *
Екзамен Долі...
То найвищий бал!
І тут немає істини на пробу.
Я йду життям...
Який сліпий загал...
Хотіла б я вернутися в утробу!
І з неба впасти
через сім століть -
в епоху
животворного мистецтва.
Екзамен Долі...
Як мені болить!
Високий бал?
Про нього і не йдеться!
* * *
Всевишній нас для інших роздавав!
А наша зустріч - помилка, здається...
Ви кажете, що я ще молода?
А в мене - зморшки й сивина на серці...
Парує кров, запечена в рядках.
Там Ваша тінь невпевнено блукає...
Та, власне, суть, що згублена в роках, -
нічим вже не дивує й не лякає.
Під вічний скрип залізних підошов
життя сліди таврує крізь напругу.
...Учора хтось когось таки знайшов,
зоставив хміль любовної недуги.
А я - одна... хоч все це не біда...
Колись і Всесвіт у собі замкнеться.
Ви кажете, що я ще молода?
А в мене - шрами й сивина на серці!
* * *
Хто за життя щось доброго зробив?..
Чомусь летять всі мріями до раю...
А тут лише сузір'я горобин
мені сльозою серце розриває.
І губить листя молодість дерев.
Я в просторі - ще макове насіння...
Позаду мене - людський сміх і рев,
попереду - вразливе потрясіння.
А чорну стежку перейде туман:
хоч я спіткнусь, та не впаду відразу.
...Хтось принесе в очах їдкий обман,
а хтось не простить гіркоту образи.
І я засну під музику свинцю,
поблідлим воском вдосвіта умита...
Ти мною вперше землю зарубцюй,
не бійсь, як я прийду поговорити...
* * *
Ще росту, розмовляючи з Богом...
Він в мені стільки слів затаїв!
На кострищі тяжіння земного
перепалюю нерви свої.
В мене є нерозгнузданий вітер,
В мене - синій небесний полон.
І яскравим вогнем оповита,
наступаю на голки і скло.
Що мені ваша посмішка в спину,
або очі лукаві та злі?
Я спішу і боюсь, що не встигну,
доки біль мій в мені не змілів...
Сива відстань замерзла до когось,
ждуть мене невідомі краї...
На кострищі тяжіння земного
перепалюю нерви свої.
* * *
Ось така я - і темна, і вічна -
з покоління чужих світів...
Не дивись у серце магічно
через призму людських чуттів!
Розтроюдиш мій гордий спокій,
защемивши мене - як нерв.
Тільки з Місяцем однобоким
буду бачитись я тепер.
Ось така я - і темна, і вічна -
в передгроззі нестерпних мук..
Не дивися у серце магічно -
там зітхає небесний стук!
* * *
Якось ми неправильно живем,
проростаєм сивим болецвітом...
Втратою, буває, щось знайдем,
щоб самим в собі не овдовіти.
Господи, навіщо не з руки
кидають в спину гнів каміння?
Я не від землі й не від ріки
зайнялась вогнем яскраво-синім.
Я ще тут... Сюжет космічних снів...
Силою набрякла у повітря...
Важко як! І хрест мій потемнів
від цілунків холоду на вітрі.
Зашморгом розтрачених доріг
втоплено мене у повній чарці.
Поглядів незримих дивний збіг
спалений мовчанням у цигарці.
Морок непомітно доторкнувсь:
я вже відбулась останнім літом!
Але, може, я ще повернусь
через хміль терпкого болецвіту...
* * *
Я просто за Вами скучила,
вбиваючи час...
Стрілою у серце влучила
тому, хто про все мовчав.
Я просто за Вами скучила...
Простіть непростимий гріх:
що інших терзала й мучила
в тяжкій доленосній грі...
* * *
...І розчинилась я в тобі, мов сон:
тремтіння Долі, тихий шепіт щастя...
Важка Любов затягує ласо.
А що, як розминутися не вдасться?
Ми тим святі, що боїмось гріха -
у почуттях, хвилинах, пориваннях...
Кохай мене, кохай мене, кохай -
я в тебе перша, вічна і остання!
Петро Картавий
Джерело: Петро Картавий p_karta@mail.ru Статтю ввів:bohdanko27.05.2006 Відредаґовано: Переглядів:2673
Увага! При будь-якому використанні матеріалів сайту обов'язкове посилання (для сайтів - відкрите для пошуковиків гіперпосилання) на "Джерело: проект "Українські пісні" https://www.pisni.org.ua"!
