Прощавай

"Прощавай" - ти скажеш мені,
"Забувай" - нагадаю тобі.
Скільки можна так казати, себе картати?
Ті слова, мов сльози дитячі...

Серце болить і руки горять,
А голос від страху якось тремтить.
Ти можеш змінити все, тільки сказати,
Але все, що вдасться - лиш сльози ковтати.
Простягнути руку тебе повернути,
А тіло не хоче, хоче забути.
Коли схаменешся буде вже пізно,
Заллєш ти подушку солоними слізьми...

А потім тихенько захочеш сказати:
"Ті очі, ті губи хотілось кохати",
Від гострого леза життя обірветься
І кров на підлогу червона проллється.
Про що гадаєш ти - лиш Бог один знає,
Але так шкода, ти пропадаєш.

Тобі дали в подарунок життя,
Та ти втрачаєш, йдеш в небуття.
Тобі дали в подарунок життя,
Та ти втрачаєш йдеш в небуття...

Поділитись сторінкою: