| |
Так близько, ніжно, та сповна
Збудувала ти твої обійми й примхи,
Спокійно віддав - узяла -
І твоїм словам вірив покірно.
Вільна, ти сама своя,
Я в твоїх долонь полон
Упав невинно...
Божевільна та цілком моя,
Ти - мій кавардак, завжди так,
Але так потрібна!
Приспів:
Люба! Мав бути іншим,
Люба! Мав бути гіршим,
Люба! Мав загубитись,
Втекти...
І згодилася б інша!
Люба! Мав бути іншим,
Люба! Мав бути грішним,
Люба! Мав би багато
Не таких, як ти,
Та такої б не мав, Люба!
Постільний із тобою я,
Ти ж знаєш, не самостійний,
Дивно, та правда знов твоя,
А свою зміняв на твою вроду,
Рідна... Вільна, ти сама своя
Де була? Де раніш літала?
Божевільна, та така моя,
Ти - гойдалка в моїх думках,
Не впасти б!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
