Вікна батьківської хати

Щоночі сад приходить до вікна,
І житнє поле шелестить щоночі,
І жінка та,що на землі одна,
Стоїть за крок і не відводить очі.

"Скажи,- питає,-як ти день прожив,
І що зробив,і чи зробив як треба,
Чи добру пам'ять в людях залишив,
Чи з осудом подумають про тебе?

Приспів:
Легких шляхів ні в кого не було,
Де б не ходив,а маєш пам'ятати:
На тебе завжди дивиться село
Очима вікон батьківської хати.
Вони мене навідують щоніч,
Як не хитруй - нічого не сховати.
Стоять за крок і не відводять віч,
Старенькі вікна батьківської хати.

Не осором своїх старих батьків,
Землі,що перший крок твій пам'ятає.
Нехай довічно в думах земляків
Твоє ім'я повага огортає.

Бо тільки так прожиті дні й літа,
Де кожна мить високим змістом світить,
Дають підстави називать життя
Потрібним людям,Україні,світу.

Поділитись сторінкою: