| |
З теплим сонечком, срібним дощиком,
Росло поле цвіло, колосилося.
Не для себе, ні, для дітей твоїх,
Короваєм на свято просилося.
Розстріляли те поле гарматами,
По живому окопів нарили.
Затоптали сталевими танками,
Та весною Чорнобилем вкрили.
Приспів:
Тримайся, матінко земля,
Тримайся за річки, поля,
Озера небо та ліси,
Такої дивної краси.
Пробач, земля, своїх дітей,
Незрячих грішників людей.
І у нерівному двобої,
Земля, ти чуєш? Я з тобою.
Триста років дуб листям шелестів,
Росло дерево не згиналося.
Триста років у вітах зелених кіс,
Жовті жолуді запліталися.
Козак з дівкою цілувалися,
Від дощу добрі люди ховалися.
Та прийшов різник, п'яний, з пилкою,
Пилка дружбою називалася.
Приспів.
Три мільйони літ гора стояла,
Що вершиною в небо впиралася.
Від холодних вітрів, посивіла вся,
Та стояла і не здавалася.
Тільки як це у неї виходило
Кожний день на горі сонце сходило.
І тримала сніги, не було кому,
Та не втримала бомбу атомну.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
