Кораблик спогадів

Я давно забув твоє обличчя,
Але голос твій крізь роки кличе
Нашу юність світлу і прекрасну,
Де для двох закоханих все ясно.
Та зітхає серце у тривозі -
Повернути вже воно не в змозі
Щастя, що на мить лише з'явилось
І навік у мріях залишилось.

Приспів:
А кораблик спогадів,
Наш кораблик спогадів
Із минулого знов припливе.
Там від наших поглядів,
Ніжних наших поглядів
У серцях п'янка любов живе.

Я давно забув твоє обличчя
Та скупа сльоза, знов, чоловіча
Нагадає ті вечірні зорі,
Що купались разом з нами в морі.
І не клич мене ти, день прийдешній,
Видно так мені звелів всевишній -
Знов душа не відає спокою,
Бо минуле наплива рікою.

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: