Із Марфою ми стали гомоніти

Із Марфою ми стали гомоніти
Про родичів, яких уже нема.
Брати і сестри повмирали в тітки —
З усіх вона зосталася сама...
Тетяна в небі ластівкою стала
Й немов колись тепер також співа,
Таки своє ще не відщебетала
У світі цім її душа жива...

Приспів:
Життя близьке стає життям неблизьким
І тишею стає колишній грім,
Він проплива над акварельним світом,
Що був, що є, що буде молодим.

Марія стала маком на городі —
Щороку вироста і зацвіта,
Видзвонює дзвінкоголовим плодом
Її жіноча врода золота.
Гордій став вітром з лісу, а чи з лугу,
Став криком чайки у досвітній млі
Над полем тим, де він колись за плугом
Ходив і кланявсь батьківській землі...

Приспів.

Із Марфою ми стали гомоніти
Про родичів, яких уже нема.
Брати і сестри повмирали в тітки —
З усіх вона зосталася сама...

Приспів.

Поділитись сторінкою: