Човен

Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою.
Пливе човен по Дунаю
Один за водою,
Пливе човен води повен,
Ніхто не спиняє,
Може спине рибалонька,
Та його немає.

Гойдається сюди, туди,
Аж серденько мліє,
Без весельця пливе собі
Куди вітер віє,
Виплив човен в синє море,
А воно заграло,
Погралися чорні хвилі,
Та й скіпок не стало.

Недовгий шлях  - як човнові
До синього моря –
Сиротині на чужину,
А там – і до горя.
Пограються добрі люде,
Як холодні хвилі.
Поки схочуть, поки стане
В Всевишнього силі.

Потім собі подивляться
Як сирота плаче;
Потім спитай, де сирота, -
Не чув і не бачив.
Потім спитай, де сирота, -
Не чув і не бачив.

Поділитись сторінкою: