Я її мабуть люблю

Вступ:   F

    F
Як важко знайти ту границю,
    B			    C		         F	     
Що ділить чарівні ці ноги і чорну спідницю.
    B		         C		        F		    B		
Відбився ліхтар у зимовій калюжі, вивчаючи дивную вроду свою, |
    F                B     C         F	
Скажу тобі друже, що я її мабуть люблю.                       | (2)

   B		         F    
Тому й залишився не випитим чай,
    B		         F    
І рветься по швах порожній трамвай,
   B    C       F      B     
Гадаючи як проскочити митницю,
   C        F 
Поки не розвидниться.

Вахтерка в гуртожитку тверда наче з криці,
Й не бачить краси в цих ногах і в цій чорній спідниці.
Я пізно виходжу - вона сердиться дуже, усім демонструючи владу свою, |
Вона на посту і їй зовсім байдуже, що я тебе мабуть люблю.           | (2)

А в місті нічнім легко так заблудиться,
Якщо у думках лиш ці ноги й спідниця.
Я буду триматися колій трамвайних |
І може кордон перетну нелегально.   | (2)

І гавкає пес - йому також не спиться.
Дурний - він не бачив тих ніг і тієї спідниці.
Та бігає бідний, весь світ проклинає за долю приблудну нещасну свою. |
Прости мене пес - ти просто не знаєш, що я її мабуть люблю.           | (2)

Нам так небагато потрібно для щастя:
Мені її погляд, а тобі кусень м'яса.
Та мрії ці наші, мов бульбашки тріскають,
Стає той кордон стіною залізною.

Поділитись сторінкою: