Забіліли сніги

Заболю, затужу,
Заридаю в собі, закурличу,
А про очі людські
Засміюсь, надломивши печаль.
Як роса, припаду
До твого чарівного обличчя,
І зоря покладе
На мовчання моє печать.

Забіліли сніги,
Забіліли на цілому світі.
Опадає листок,
Як зів'яле чаїне крило,
Там, де ми відбули,
Там, де наше відтьохкало літо, -  |
Забіліли сніги, забіліли сніги... |
Замело...                         | (2)

Я для інших одцвів,
Я під серцем сховав свої квіти.
Я від ока чужого
Туманом осіннім укривсь.
Але якось вночі
Підійди і торкни мої віти -       |
Я тобі засвічусь,                 |
Як нікому іще не світивсь!        | (2)

Забіліли сніги,
Забіліли на цілому світі.
Опадає листок,
Як зів'яле чаїне крило,
Там, де ми відбули,
Там, де наше відтьохкало літо, -  |
Забіліли сніги, забіліли сніги... |
Замело...                         | (2)

Поділитись сторінкою: