Дві мелодії

Вже зоря вечірня запалала в лузі,
Та лунають дзвони в ковалевій кузні.
І хоч руки й очі в нього чорні – чорні,
Та душа вогниста наче жар у горні.

Приспів:
Як вогню соліста – стрінем коваля,
І на зустріч нашу візьмем скрипаля,
Слухай но, музико, скажем скрипалю,
Подаруй найкращу пісню ковалю..

Закружляли в танці справжні два маестро,
Скрипка і підкова чарували серце.
Бо скрипаль з ковалем знають таємниці
Той - дзвінкої пісні, той - дзвінкої криці.

Приспів.

Лине аж під небо, аж під саме небо,
Музика вогню і музика вогненна,
Зупинися скрипко, скрипко невблаганна,
Бо у коваля є молода кохана.

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: