За гранітним вітром

За гранітним вітром – висохла трава...
За похмурим сонцем – надмогильна тиша...
Ненька Україна зранено-жива
Хлопчикам загиблим заповіти пише...

Хлопчикам полеглим маки відцвітуть...
У полях далеких ворон досі кряче...
Вантажі двохсоті... роздоріжжя й путь...
І оте знайоме: потерпи, козаче...

У туманнім небі цятки журавлів....
На душі неспокій і тяжка молитва...
Важко проводжати на той світ синів...
Бо іще не час їм...бо триває битва...

Ой, матусю мила, як тобі тепер...
На шматки роздерта, розіп'ята всує...
Доки дух свободи в серці не помер  –
Закричу над світом, може хто почує...

Поділитись сторінкою: