Терен, мати, коло хати

Терен, мати, коло хати,
Треба його обламати.
Треба кума попросити,     |
Щоб той терен обтрусити.  | (2)

Крикнув, свиснув на малого:
— Сідлай коня вороного,
А для себе — буланого     |
Та поїдем в чисте поле.   | (2)

Та поїдем в чисте поле,
Там дівчина просо поле.
Просо поле, ячмінь в'яже, |
Вона мені правду скаже.   | (2)

Як приїхав під ворота,
Вийшла мила, краща злота.
Ой, чи мила, чи не мила   |
Ворітечка відчинила.      | (2)

Взяла коня у станицю,
А милого у світлицю.
Дала коню вівса їсти,     |
А милому кресло сісти.    | (2)

Дала коню вівса, сіна,
А милому меду, вина.
Сіла вона задумано,       |
Карі очі заплакано.       | (2)

Чи жаль тобі вівса, сіна?
А милому меду, вина?
Не жаль мені вівса, сіна, |
А милому меду, вина.      | (2)

Не жаль мені вівса, сіна,
А милому меду, вина,
А жаль мені свого світа,  |
Що проходять марне літа.  | (2)

Поділитись сторінкою: