Осіння історія

Золоті листя на дні -
Тріумф переведених колій
В період складних меланхолій,
Неначе повітряні сни.
В темно-синю пору шепіт, подих,
Нерозбірливі слова.
Очі - погляд вітру і ніжні хвилі,
Розпалені уста...

Тепер ми не знаєм,
Куди йдемо? - Ми не знаєм...
Куди йдемо? - Ми не знаєм...
Куди йдемо? - Ми не знаєм...
Куди йдемо? - Ми не знаєм...
Куди йдемо? - Ми не знаєм...
Куди йдемо? - Ми не знаєм...
Куди ми?..

Тісно між людей,
П'є самотність влучно.
Мій останній рейс
Відлетів так швидко.
Ця нескінчення гра,
IQ душі і тіла знов
Не вистачає сил змиритися,
Щоб потім знов
Запитати самого себе:
Ну, навіщо я це роблю?
Ну, навіщо я це роблю?
Навіщо? - Я не знаю...

Куди йдемо? - Ми не знаєм...
Куди йдемо? - Ми не знаєм...
Куди йдемо? - Ми не знаєм...
Куди йдемо? - Ми не знаєм...
Куди йдемо? - Ми не знаєм...
Куди йдемо? - Ми не знаєм...
Куди ми?..

Поділитись сторінкою: