Сніг в гаю

Сніг в гаю, але весною
Розів'ється гай.
Може, долею ясною
Зацвіте мій край.
В небі мла, а сонце гляне -
Мла розтане вмить.
Може, мій народ повстане,
Морем зашумить?!

Сон... Але всю землю збуде
Жайворон-гонець.
Ну коли, мій сонний люде,
Знайдеш сну кінець?
Смерть... Але її задуше
Пісня, сміх і рух.
Ну скажи, народна душе,
Чи живий твій дух?!

На обличчі - рабства туга,
Безпросвітня мла.
Де ж то гордість твого духа -
Вільного орла?
Що вона тобі робила,
Як віки ти гнив? -
Почорнілая могила
Між зелених нив.

Як вулкан стоїш ти згаслий,
Але чую я,
Що в душі твоїй прекрасній
Море ще огня.
Вірю я, що обороне
Сам себе мій край.
О, мій велетню Самсоне,
Пута розривай!

Поділитись сторінкою: