Ранньою зорею

Ранньою зорею козаки ставали,
Зброю готували, коней осідлали.
Коники заграли, козаки майнули,
А за козаками радощі минули.

Де ж вона та стежка, що до хати Івася
Від мого садочка весело тяглася?
Все виглядала, все я його ждала,
А тим часом стежка терном заростала.

Вийду ж я у поле та орла побачу,
Дику мою птицю вбачу та й заплачу:
Птице моя дика, полети поволі
До мого Івася, що гуляє в полі.

Заклечи з-під хмари, він тебе почує,
Що його дівчина все за їм сумує.
А не схоче вчути, ти вже догадайся     |
Та до мене, орле, краще не вертайся... | (2)

Поділитись сторінкою: