| |
Ой, козаче-бурлаче, | (2)
Чого в чорному ходиш?
Як же мені, молодому, | (2)
Не ходити у чорному?
Вчора в мене гості були, | (2)
Вони в мене їли й пили.
Вони в мене їли й пили | (2)
Ще й дім мені ограбили.
Стару неньку зарубали, | (2)
А миленьку собі взяли.
Устав же я раненько, | (2)
А де ж моя миленька?
Ой, крикнув я на малого: | (2)
— Сідлай коня вороного!
Та поїдем в чисте поле, | (2)
Будем Бакшу доганяти.
Та поїдем доганяти, | (2)
Миленькую відбирати.
Ідем гони, їдем другі, | (2)
Начав дощик накрапати.
Начав дощик накрапати, | (2)
Отут будем ночувати.
Отут милий поглядає, | (2)
Там Бакша миленьку обіймає.
Крикнув би я — недокрикну, | (2)
Стрільнув би я — недострілю.
Ой, відсунься, миленька, | (2)
Голубонько сивенька.
Нехай же я Бакшу заб'ю, | (2)
А миленьку собі возьму.
Не будеш ти Бакшу бити | (2)
Бо з Бакшою добре жити.
Ой миленька моя, де присяга твоя? | (2)
— У лісочку під листочком.
— Миленькая моя! | (2)
Ти ж уся правда була.
Зосталися дрібні діти, | (2)
Хто ж їх буде глядіти?
Єсть в них рідний батько | (2)
Давати їм порядок.
Ой, летіли білі гуси | (2)
Через темнії ліси.
Ой, летіли, ґерґотали: | (2)
— Нема тата, нема мами.
Ой, піду я до брата — | (2)
Тії лави, тая й хата.
Тії лави, тая й хата, | (2)
Тільки нема мами й тата. Поділитись сторінкою: 
| |
