Матіола

Зародила яблуня в саду.
Час прийшов плоди її збирати.
Та я теплим літом ще живу,
І його не хочу відпускати.
Дві зірниці в небі зайнялись,
І горять всю ніч над головою;
Матіола пахне, як колись,
Не  дає вона мені спокою...

Приспів:
Матіоло моя, матіоло,
Зчарувала мене ти красою.
Стільки літ відлетіло за обрій,
А душа досі мріє тобою...
Матіоло моя, матіоло,
Ти п'яниш мене знову до рання...
Мов бальзам, огорнув моє серце
Аромат неземного кохання...

Кажуть, що настала вже пора
На шляху зазбирувать каміння;
Посріблила скроні сивина,
Та душа, як і тоді, - незмінна...
І нехай надворі листопад,
Опадають яблука в тумання.
Літо повертається назад,-
Матіола пахне до світання...

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: