Казковий сад

Не молися на мене, не згадуй,
Я ніхто у твоєму житті.
Не шукаймо в кохані розради,
Просто ми вже не ті, вже не ті.
Я не знаю, хто винен у всьому,
Тож не край своє душу, не плач.
Коли гірко – тоді не по-злому
Пригадай, посміхнися... й пробач.

Приспів:
О, Господи, який казковий сад!
Неначе сніг, журливі орхідеї.
Розтанув цвіт, як марево принад;
Не буду я твоїм, а ти – моєю!

Не зійдем до облуди, омани.
Будуть весни такі золоті.
І жагуче: кохана..., коханий...
Тільки ми вже не ті, вже не ті.
Я не знаю, хто винен у всьому,
Тож не край собі душу, не плач.
Коли гірко – тоді не по-злому
Пригадай, посміхнися... й пробач.

Приспів

Поділитись сторінкою: