Павочка xодить Пір’ячко губить

Стародавні Колядки-Щедрівки: Українські Різдво Світа і Щедрий Вечір. Рокове Коло.

Десь узялася Молода Дівчина.

Павочка xодить Пір'ячко губить.

• Ой в Саду Саду Пава ходила
  
• Ой Горі Горі Павоньки ходять
  
• Ой у Садоньку Павоньки ходять
  
• Ой у Садоньку Павоньки ходять (2)
  
• Павочка xодить Пір'ячко губить
  
• Павочка xодить Пір'ячко ронить
  
• Павочка ходя Пірьєчко роня
  
• По Горі Горі Пави ходили
  
  Танцї виводе все ў перед ходе.
  
  Йшла Дівчина на Гаївку Пір'ячко збирала.
  Ой не годен пан Каньовський мене цілувати.
  

  Там гуляла Бондарівна як Пишная Пава.
  
  А з Полянойки до Царинойки.
  

  Стріцовим Пірком заволочена.
  
  Сподівайтеся Вінця до свого Гуменця.
  

• Замітайте Двори застелайте Столи
  

Вербний тиждень і мотив передвеликодньої шутки у Святім Вечері. Між мітологійними мотивами Свят-Вечера й Святої Вечері відбиває своєю невиразністю і на перший погляд недоцільністю мотив шутки передвеликодньої, приложеної до Святоріздвяних містерій. Це в річи пальмова галузка полудневого Сходу з християнських містерій Цвітної Неділі, а на Україні вербова (євова) весняна галузка з першими весняними бростиками, також з християнським мотивом.

(Прим.: Шутка — вербова гілка, вкрита пухнастими Котиками (Котики – цвіт Верби), Словник Грінченка)

Але по правді — це мотив прастарий і світовий, поширений від непам'ятних передхристиянських часів у цілім Полудневім Сході, особливо у Індійців та Іранців, звідки, мабуть, поширився по цілій Европі. Він і досі як весняна зелена галузка є символом надходячого Весняного Відродження. Вважається за маґічний орудник, побуджаючий Весняний розвиток у природі, відновлення життя в світі звіриннім і рослиннім та охороняючий від елементарних нещасть. Нею вдаряють корови при першім вигоні худоби на зелену пашу (на Україні на св. Юра); її втикують по нивах на полі і т.і.

(Не я б'ю Верба б'є.)

Про символічне її значення є гадки мітологів і етнологів поділені.

Kuhn вважає її за символ Вогню в природі. L. v. Schroeder — за символ Весняного Сонця як джерела Вогню і животворного тепла в природі. Kuhn, пояснюючи обряд вдарювання худоби шуткою при Веснянім вигоні на пашу, наводить рядки з Ріґ-Веди (IV, 27, ст. 4), де розказується про це, як Птиця, що несла на землю божеський напиток Somâ, зронила Перо і оце Перо стало Деревом palâça або çami. Kuhn пояснює цей міт так, що перо — це властиво вогонь, а вдаряюча зелена галузка — це також вогонь; стадо, що йде на зелену пашу, — це символ хмар, а галузка — символ Весняної блискавки.

Пояснення A. Kuhn-a, — хоч не умотивоване мітологійно, — є близьке до правди, як це покажеться при ближчім розгляненні Української ідеології в мотиві шутки; а Індійський міт про Птицю, що вронила перо, з якого виросло дерево, послужить як раз до пояснення правильного розвитку цієї ідеології.

(Порівняти з містеріями світотворення, — Іскра впала Озеро стало, — Купелі Бога і Плачу Сокола/Господа.)

Приложення Великодньої шутки до Українських Святоріздвяних містерій є зовсім логічним по Староукраїнській ідеології Свят Різдва і Великодня, бо оба Свята проголошують Нове життя: перше є Святом Різдва Світа, а друге є Святом майбутнього Відродження Світа.

Українська Весняна Великодня шутка має своє ідейне угрунтовання в Святі Різдва Світа і може стати поясненням всесвітніх містерій з Весняною галузкою та їх первісного мотиву. Бо, на мою думку, як Великодня, так і Різдвяна шутка — це символ Райського Дерева або Прадерева. Про нього співають усі Колядки і Щедрівки і воно є не лишень символом перших проявів рослинного життя на землі, але і символом первісної творчої і безупинно дійової Сили в природі. Може бути, що і по думці народу Українського цією первісною Силою був творчий Вогонь, бо в Українських Святоріздвяних містеріях бачимо також шанування Вогню.

Але всі Українські Колядки і Щедрівки дають доказ, що цією містичною Силою, хочби і Вогнем, вважає нарід Астральну силу Небесної Трійці, в якій перворядне місце займає Місяць. Він є чинником рослинного життя і плодоносности земного Світа, а заразом чинником Небесного Вогню.

(Прим. Кс.С.: Уособленням небесного Вогню, а заразом родючої Сили природи є в Щедрівках Ілля, а він без всякого сумніву є Українським символом Місяця. Покликуюся на те, що було вже сказане на цю тему на попередніх сторінках. У Щедрівках, які співають про виправу Білого Молодця, про Дівчину між Місячними символами, що цю постать окружують, є й блискавка та грім, а оці явища приписує нарід Іллі. Мітологійне значення тих символів можна зрозуміти щойно в повнім їх зв'язку.)

Райське Дерево, — найпопулярніша ідея Колядок та Щедрівок, — є тільки символом Місяця і живоносної Сили природи. В пізнішім розділі про Українське Прадерево будуть наведені Колядки й Щедрівки, з яких увидимо виразно, що Великодня і Різдвяна шутка є символами Місячними, бо таким символом є там Прадерево; в Колядках також найдуться аналогії до Індійського мітичного дерева çami , які стануть заразом поясненням для цього Індійського міту.

В кожнім разі буде можна ствердити, що Український мотив шутки відбиває від світових своєю ясною характеристикою і доцільністю; що — як Прадерево — має призвання принести людям та їх худобині обнову життя.

Будьте великі як Верба а здорові як Вода а багаті як Земля!


Листки з приводу цієї Пісні:

Колядки як Українські релігійні роздуми про Бога.

Ой стояла Липка Тонка та Висока

Коляда і Великдень: Різдво і Відродження Світа.

Еротичні містерії, тиждень від Катерини 7.12 до Калети — Передріздвяний Святочний час.

Еротичні містерії, Калета 13.12 — Передріздвяний Святочний час.

Світові аналогії.