Осінь

Примхлива осінь, погасло літо,
Стає відчутно подих вітрів
А ти приніс мені,  приніс в дарунок квіти,
Невже побачити мене, ти так хотів.

Пробачте квіти що вас порвала,   |
Бо ви не винні  в тім що сумна,  |
Пробачте квіти я  так кохала,    | (2)
Пробачте квіти не ваша вина.     |

А я питала  тебе питала, 
А ти мені не відповів, 
Ріка стежину кудись шукала             
І вітер в полі чомусь шумів.

І хоч зорею до мене прийди,      |
Хоч ранковим сонцем зійди,       |
Хоч  водопадом впади до ніг,     | (2)
Любов пройшла ти її не зберіг.   |

А в далині блукають хмари,
На жовтім листі блистить сльоза-роса,
Які для тебе потрібні чари , 
Окрім любові, Не знаю, Не знаю Я!

Пробачте квіти що вас порвала,
Бо ви не винні  в тім що сумна,
Пробачте квіти я  так кохала,                     
Пробачте квіти не ваша вина.

І хоч зорею до мене прийди,
Хоч ранковим сонцем зійди,
Хоч  водопадом впади до ніг,
Любов пройшла ти її не зберіг.

Поділитись сторінкою: