| |
Приспів:
З тобою я живий, хоч маю ножові!..
З тобою в голові думкам стало тісно...
З тобою я живий, хоч маю ножові!..
З тобою в голові живу ненавмисно...
Думка про тебе м'яка, безпечна, повільна,
Та лізе під шкіру, ламає собою стіни,
То вправно рятує, неначе хороші ліки,
То руки палким вогнем обпікає по лікоть...
А ніжність до тебе - справжня і обережна,
Бо ти - мій компас крізь гори і узбережжя,
Навіть, коли сліпий кут, ти тут до останнього,
І все, і цього цілком достатньо мені!
Чи я вірю в справжні дива? Вірю, як в
Білий день, бо росте в пустелі трава
Біля ніг, там, де ти ідеш!
Чи зіб'є дорога крива? Ні, бо серце веде!
Чи потрібні інші слова?
Приспів.
А ночі без тебе стають цупкими, безсонними,
Вітер міняє напрям двічі на рік, мусонами,
Забирає з собою часом найважливіше,
І я пустив би за ним усе, тільки б тебе залишив...
Бо ціную твої думки правдиві і одкровенні,
А інші мені не по собі, не по кишені...
І хай життя попереду зводить високі мури,
З тобою поруч мені під силу здолати бурю!..
Чи ношу у серці тебе? Ти тут є, і була,
Бо ти прямо так між ребер у душі моїй проросла!..
Що, як світ для мене завмер? Ти мене вберегла
Чи казати ще щось тепер?..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
