| |
Приспів:
За крок від кохання і до війни
Ми стількі не бачились від тепер
Одна із так бажанних мною мрій,
Лише цілувати тебе!
Кохати тебе більше, ніж до війни,
Шукаючи репостом серед людей!
Навіщо ці крила мені, скажи?
Навіщо вони, коли немає тебе?
У кожну мить та кожен день
На самоті... Це саме те,
Щоб згадувати колір твоїх очей
До болі в скронях та й запаморочень...
Поки лунають постріли і все в вогні,
Я не маю ім'я, лише позивний.
Двадцять четвертого лютого вранці ми
Навчились цінувати з тобою кожну мить!..
Знаю твоє серце - це мій приют,
Тепер лінія життя - це лінія вогню.
Коли скінчиться все, прошу, мені подаруй
У парку Горького солодкий поцілунок!
Життя нове, країна мрій,
Це буде скоро, тільки це зрозумій!
Ми зустрінемось влітку у Харкові,
І в Одесу поїдемо восени!..
Приспів.
Мій рідний Харків, потерпи ще трішки!
Знаю, тобі важко лишитись колишнім...
Зацвітуть Шевченкові сади та вишні
І ми від Дарвіна до Площі пішки.
Сховавшись від дощу під улюблену арку,
Потім за руку від Сумської до парку,
Чи, зголоднівши, по Культури до Маку
Не боючись гуляти з ночі до ранку!..
Тільки сонце сіятиме кожен день,
Що до Саржиного яру знову нас веде,
А навкруги замість сліз посмішки дітей,
Ми обіцяємо, що відбудуємо тебе!
Ми о дев'ятій, помовчавши хвилину,
Згадаєм хлопців, захищавших країну!
Усі разом посидимо біля Кофеїну,
Тому що далі знаєш, Все буде Україна!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
