А я таки й не дуже хорую

А я таки й не дуже хорую,
В миленького розуму пробую.

А встань, мила, бо я приніс пива.
Бігме не встану, головки не зведу.

А встань, мила, я приніс горілки.
Я не встану, шукай собі жінки.

Пішов милий хата від хати
Своїй милій лікарства шукати.

А сприяли йому добрії люди:
Нарубай дубини, то здорова буде.

Пішов милий дубини рубати,
Стала над ним зозуля кувати:

Гатя, вістя, рябая кобила,
Поганяй додому, вже здорова мила.

А вже милий в подвір'я в'їжджає,
Його мила з двора виходжає.

Ой, як змастив милу та дубовим салом,
Що аж на милій та й шкура відстала.

Ой, дай тобі Боже з високого неба,
Що ти догадався, чого мені треба.

Мене не боліли ні руки, ні кості,
Я лежала собі з великої злості.

Поділитись сторінкою: